Гувернантка
Глава 22
Дні, проведені в цьому домі, були для Марти випробуванням. Вона намагалася зосередитися на роботі: вчила Алю читати, гралася з нею, допомагала з малюнками. Але кожного разу, коли Андрій був поруч, її серце шалено билося. Його погляди, слова, навіть його мовчання — усе змушувало її згадувати ту ніч і ранок після неї.
Одного вечора, коли Аля вже спала, Андрій затримав Марту в кухні.
— Я не можу більше мовчати, — сказав він, відставляючи чашку кави.
Марта зітхнула, намагаючись зберігати спокій.
— Ти вже щось казав. Тоді. Мені все зрозуміло.
— Ні, ти нічого не зрозуміла, — перебив він, зробивши крок ближче. — "Сонечко", про яке я говорив, — це моя дочка. Моя Аля. Її мама залишила нас, коли їй було всього два роки. Того ранку я просто хвилювався за неї.
Марта здригнулася, ніби від удару. Всі її здогадки, весь той біль і образа раптом втратили сенс.
Андрій зупинився за крок від неї, його погляд тепер був м'якшим.
— Я хотів би пояснити це ще тоді, але ти пішла. А тепер я не дозволю тобі втекти знову.
Марта дивилася на нього, відчуваючи, як серце наповнюється теплом і соромом водночас. Вона не знала, чи зможе пробачити себе за ті пів року втечі. Але вона точно знала, що цього разу хоче залишитися.
#713 в Жіночий роман
#2650 в Любовні романи
#593 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 21.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
