Глава 19

Шість місяців опісля....

— Так, у мене є досвід роботи у цій галузі. Я доглядала та навчала п"яти річну дівчинку. У мене є рекомендації від цієї сім"ї.

— Що вас не влаштовувало? Чому Ви залишили роботу у цій сім"ї? — поцікавилься працівниця престижної агенції "Гувернантка".

— Мені дуже не хочеться розлучатися з цією сім"єю... я дуже прив"язалася до їх донечки. Пан Бакер пропонував мені їхати з ними в Австралію, але я не погодилась. 

— Тоді вам дуже пощастило, що ви саме сьогодні звернулися до нас. Зранку до нас надійшла заявка на гувернантку для дівчинки чотирьох років на тривалий термін. — жінка простягнула мені листок.

Я уважно ознайомилась з написаним у ньому тексті так як це була інформація про сім"ю, яка можливо стане моїм роботодавцем.

У графі батьки був вказаний лише батько — Андрій Валір.

Якщо мене затвердять на цю роботу, то моєю підопічною буде маленька дівчинка - Аля Валір. До листочка була прикріплена її фотографія. Це була дуже мила дівчинка з світлим кудрявим волоссям та великими зеленими оченятками і  курносим маленьким носиком. Вона зразу мені сподобалась. 

— Дякую вам, — на моєму обличчі розтягнулась усмішка, — на коли можна домовитися за співбесіду? 

— Підходьте за вказаною домашньою адресою на 19 : 00. Ми домовимось про зустріч з батьком дівчинки.

— Я обов"язково прийду. До побачення! 

— Всього доброго, — побажали мені на прощання.

Пів року тому, коли я залишилась, як кажуть, біля розбитого корита, без житла та роботи — самим правильним рішенням, як мені тоді, здалося було знайти роботу із проживанням.

На сайті із пошуку роботи мені трапилося оголошення однієї молодої сім"ї, яка шукала допомогу для виховання своєї малечі. На зустрічі ми сподобались одне одному, тому заклювши контракт, я переїхала від сестри в їх будинок на околиці міста. 

Чисте повітря та постійна зайнятість із малечею допомогли мені повністю переключитися від негативних думок. Ця житєрадісна дівчинка заполонила моє серце настільки, що коли її сім"я вирішила виїхати — я серйозно розглядала варіант із переїздом разом із ними.

Цього разу залишившись без роботи, у мене вже були значні заощадження, тому я могла орендувати квартиру та шукати роботу за спеціальністю, але серцю не накажеш. Мене тягнуло саме в агенцію по пошуку гувернанток.

Перед зустрічюю у мене залишалося ще година вільного часу, тому я заїхала ще у магазин дитячих іграшок та купила малечі мякенького плюшевого зайчика. 

На таксі я доїхала за потрібною адресою, розрахувалась із водієм та попрямувала до котеджу. 

Це був двох поверховий будинок із дитячим майданчиком та кованою огорожею навколо. Збоку будинку красувався фантан та дерев"яна бісєтка із кованими елементами. 

Ворітця були незачинені, тому я пройшла в середину подвір"я. Та як тільки я потягнулася, щоб постукати у двері - вони раптово самі  відчинилися та з будинку прямо на мене вибігла дівчинка  у червоненькому платячку та скуйовдженим волоссям. 

— Алю, Алю, зачекай! — здаля чувся знайомий чоловічий голос, від якого по тілу пробігся табун мурашок та щоки залилися рум"яною наливкою.

— Не може бути !? — не стримавшись, промовила в голос.

Та коли наші погляди зустрілися, я зрозуміла, що не помилилася... Напроти мене стояв чоловік, думки про якого я стільки часу намагалася залишити в минулому...

Дорогі читачі, у наступній главі ви дізнаєтесь як закінчилася попередня зустріч Марти та Андрія. Дякую, що залишаєтесь із героями. Ваші зірочки та коментарі  -найкраща для мене нагорода.