Глава 18

На його обличчі усмішка. Це відчувається по голосу, яким він розмовляє. Без сумнівів у Андрія теплі почуття до цієї людини. 

Я зупинилася за метр від чоловіка, але він не відчув моєї присутності. Залишаючись на місці, я продовжую сверлити поглядом його спину. 

Мабуть у перше я хотіла поскандалити із практично чужою людиною. Але розуміючи, що жодних домовленостей між нами не було - глибоко вдихаю, щоб заспокоїтись.

Щось відбувається не так, наче ком встав у горлі та не дає дихнути. В очах починає все розпливатися і я відчуваю, що у мене підкошуються ноги. А далі лише темнота і голос Андрія долунає наче звідкись дуже далеко.

— Марто! Марто! Випий води, — відчуваю як мене садять на стілець та притримуючи голову пробують дати пити.

— Що ж мені з тобою робити?— в голосі було чути нотки хвилювання.

Із величезним зусиллям я змогла привідкрити повіки.

Біля мене на колінах стояв Андрій та дмухав рушником у мою сторону.

— Все нормально, дякую,- я спробувала підвестися на ноги і якомога без емоційніше продовжила, — у мене виникли непередбачувані обставини, поснідати тобі доведеться без мене.

— Я можу чимось допомогти, я б хотів провести з тобою цей день, — чоловік виглядав засмученим.

— Мені дійсно потрібно іти, — єдине, що я змогла сказати.

— Дасиш мені шанс пізнати тебе краще? — мені здалося, що він говорив щиро.

— Я думаю, тобі є кого пізнавати! — не втрималась і випалила у відповідь. Коли схаменулась, було вже пізно. Що сказано —те сказано.

— Зараз у моїх думках лише ти! — Андрій легенько торкнувся моїх уст.

Я ж намагалась ніяк не видати те, що чула як він розмовляв із  своїм зайчиком.

Навіть встигла уявити як ця людина може виглядати. Молода, пишногруда блондинка в міні спідниці із накачаними губами. 

Ти чула розмову?! — промовив співрозмовник після декілька секундної паузи, — дозволь мені все пояснити?

— Вибач, мені дійсно потрібно іти.... — недавши Андрію договорити, я розвернулася та попрямувала до виходу.

— Бувай! - кинула спішно та вхопивши сумочку, вибігла на вулицю.

— Марта, ти не правильно все зрозуміла! — чоловік поспішив за мною слідом.

Він вхопив мене та затиснув в обіймах, зарився носом в моє волосся та прошепотів на вухо.

— Я не відпущу тебе поки ти мене не вислухаєш!!! 

Дорогі читачі! якщо вам подобається історія відмітьте її зірочкою. Це найкраще натхнення для мене. Дякую, що читаєте.