Глава 17

Міла була вкурсі, що я їду з подругами в клуб і щоб не будити її з Марком,  переночую у когось із подруг. Але вже одинадцята година, тому коли Андрій пішов в душ, я знайшла серед наших речей свій телефон та швидко настрочила смс сестрі.

— " Привіт, сестричко. Щось я загуляла.. Можливо сьогодні ще погостюю у подруги. По магазинах пройдемся, а вечером дівішнік влаштуємо. Тому не хвилюйся." 

— " Відпочивай! Тобі піде на користь! Цілую" 

Я знаю обманювати це не добре, але не я не хотіла поки що ділитися з сестрою своїми пригодами. Їй не можна хвилюватися.

Як переписка з сестрою була закінчена, я почала збирати наші речі з підлоги та хотіла покласти їх на ліжко та в штанах Андрія задзвонив телефон. 

Я не стала дивитися хто телефонує чоловікові. Мабуть, злякалась, що побачу на екрані " Кохана" чи " Дружина". 

Обережно поклавши його речі на край ліжка, відійшла від них на відстань, яка б не спокушала мене дізнатися абонента, що телефонував.  Взяла свої речі та почала оглядати сукню. Вона мала декілька складок, але не все було так страшно як я собі надумала. Для того щоб доїхати на таксі до квартири сестри згодиться.

У мене промайнула думка одіти сорочку Андрія, але я вирішила так не робити. Не відомо як до цього поставиться чоловік. Роман, наприклад, не терпів, коли я брала його речі. 

Коли чоловік повернувся в кімнату я була вже одіта та намагалася вкласти волосся у гульку. 

— Без сукні мені більше подобалось! —  Андрій стояв напроти мене із рушником обмотаним на стегнах та розпливався в усмішці.

— Не цілий день мені голяка ходити, а ще я не знала ..., — хотіла сказати, що не знала, які у нього плани цей день і чи є в них я, але прикусила язика.

— Твій телефон дзвонив! — старалася говорити, щоб мій голос не тремтів.

— Хто дзвонив? — чоловік оглянув кімнату у пошуках свого одягу.

— Я не знаю! — чесно відповіла знизуючи плечима та погляд відвела в бік ліжка, де знаходився його одяг.

Він підійшов до краю ліжка та витягнув свій телефон із штанів, розблокував його, глянув на екран та поклав стільниковий на комод.

— Як стосовно замовити доставку їжі? Яку кухню ти любиш? — Андрій підійшов до мене та поцілував в губи, — зазвичай,  я замовляю у " Камелоті". Ти не проти якщо  замовлю звідти? 

— Мені подобається як там готують!

— Тоді замовлення я беру на себе, — ще раз поцілувавши мене , він взяв свій телефон та вийшов з кімнати. 

Щастя від того, що я ще побуду в компанії цього чоловіка зовсім знесло мені голову. Я розляглася зірочкою на ліжку і тут до мене дійшло, що в цьому ресторані фірмова страва із імбирем, а у мене алергія на нього. 

Я швидко піднялася та попрямувала за Андрієм з надією, що він ще не встиг замовити. 

По звуках голосу я зрозуміла, що чоловік знаходиться на кухні, тому поспішила туди. 

— Зайчику, я також скучив!... Ні сьогодні не зможу. Завтра обов'язково! — Андрій стояв до мене спиною та не чув як я підійшла. Я не хотіла підслуховувати... А тепер я не хочу залишатися в цьому домі...