Глава 15

Ми приїхали в невеличкий будиночок за містом. В середині все було накрито білими захисними накидками, що свідчило, що в будинку на даний час ніхто не живе. 

Андрій постягував накриття з меблів у вітальній кімнаті та запропонувавши мені освоюватись, залишив мене саму. 

Великі мягкі крісла та диван із дерев'ними фігурними бильцями одразу привернули мою увагу. Вони займали велику частину кімнати, а між ними розташовувався невеличкий столик.  Світильником можна було розглядати та милуватися не одну годину. Все було підібрано у стилі бароко і навіювало своєрідний настрій.

Але особливу атмосферу створював камін. Можливо це лише для мене так. Адже я з дитинсва мріяла жити у власному будинку із каміном та садом.

У роздумах я й не помітила як Андрій повернувся до мене та зупинився за декілька сантиметрів вд мене із двома келихами вина.

— Подобається? —наблизившись так близько, що я відчула його гаряче дихання, прошепотів чоловік. 

— Так, дуже красивий будинок! — я вирішила, що буде недоречним уточняти у Андрія чи це його власність. Але впевнитись у тому, що нам не завадять в самий цікавий момент  і я не буду заливатися рум'янцем  перед незнайомими людьми - вважала ой як не зайвим...

— Це одне з найромантичніших місць, де я була. Дуже шкода буде якщо прийдеться сьогодні ділитися ще з кимось цим місцем! - старалась вимовити кожне слово з потрібною інтонацією. Такою, щоб чоловік зрозумів  натяк на моє бажання зблизитись з ним.

- У цьому будинку лише я зрідка буваю і то щоб перевірити чи все добре і ніякі вандали тут не повеселились. Цей дім дорогий мені як пам'ять про батьків, - Андрій зітхнув і в його очах на секунду відобразився сум та біль. 

Щоб якось розбавити незручність ситуації, я взяла келих з його рук та дивлячись в очі Андрію зробила два ковтки вина. Приємна насолода пройшла по тілу та я не стримуючи емоційй на декілька секунд прикрила очі.

Він також пригубив, після чого забравши у мене напій - відклав його разом із своїм на столик.

— Такий приємний присмак, — у передчутті іншої насолоди я облизала вверхню губу. 

— Це лише вино. А смак твого поцілунку неповторний, — він притягнув мене за талію та наші губи поєдналися в поцілунку.  Такому солодкому, в чомусь нестримному та такому бажанному.

З ним я відчувала себе якось по іншому, я була іншою. Я робила те, що хотіла, не обмежуючи себе жодними рамками поведінки. Я наче прокинулась від сну і почала нарешті жити і вдихати наповні груди