Глава 13

Глава 13

Наші погляди знову зустрілися. Його зелені очі так і манять у власний світ. Я відчуваю тепло його подиху все сильніше та ближче. Його губи манять доторгнутися до них хоча б на мить та відчути їх смак.

В котре повторюю собі питання : Що є такого в цьому чоловікові? Чи може справа не у ньому, а у моїй потребі у чоловічій ласці після розлучення? В голові всі думки перепутались, нема чітко зрозумілого плану дій.

Від  мерехтіння світла в очах все починає розпливатися і я прикриваю повіки в надії, що коли їх відкрию зображення стане чіткішим. Але минає секунда -дві, а  мої очі досі закриті.

Моє тіло відмовляється піддаватися контролю. Ні, потрібно признатися собі... Я сама не хочу цього, тому що бажання пізнати його поцілунок розійшлося вже по усьому тілу і вимагає дій. 

На підборах я лише трішки нижче свого партнера, тому я роблю лише один рух і наші губи зустрічаються. Андрій притягує мене ще ближче до себе та поглиблює поцілунок. Табун мурашок покриває моє тіло. Давно я не відчувала такого вибуху емоцій...такої пристрасті.

З Романом ми завжди поводилися дуже стримано на людях і я розділяла з ним таку точку зору. Але сьогодні мені байдуже на думку навколишніх. Випитий алкоголь добавляє розкутості.

Андрій, можливо,  сприйме мене як легкодоступну жінку і завтра про мене і думати не стане. Можливо і я завтра буду жалкувати про свій вчинок. Така поведінка зовсім мені не властива. Але чинити опір своїй хіті сьогодні у мене немає сил і бажання. 

Та хвиля насолоди, що пройшла по тілу того варта. Його руки ніжно погладжують мою спину залишаючи приємні відчуття. І я ловлю себе на думці, що я хочу продовження...

Музика стихає і я нарешті відкриваю очі та відсторонююсь від чоловіка. Андрій не поспішає випускати мене із обіймів. Його дихання важке і рване як і моє. Наші серця стукають в однаковому ритмі. 

Чоловік робить глибокий вдих та розвертає мене в бік нашого столика. Продовжуючи обіймати мене за плечі веде мене до наших друзів.

Вони повернулися за столик раніше та вже на всі оберти розпочали обговорювати діджея закладу. Лише Рая кидає на мене зацікавлений погляд, а я тільки махаю головою даючи зрозуміти, що  всі питання потім. 

Пробую вникнути в розмову та вставити своїх п'ять  копійок, але рука на моїй талії не дає мені зосередитись.

— Вам сподобалась музика? — звертається до мене один із друзів Андрія. Пробую пригадати імена, що звучали на початку розмови, але все  марно.

— Так, очевидно, що це одна із спокус цього закладу, — тільки коли сказала зрозуміла, що краще б мовчала. 

На щастя, ніхто з присутніх не звернув на мою відповідь особливої уваги, тому я з полегшенням видихнула. І тільки це зробила, як знову затамувала подих. 

Я відчула, що шкіру біля вуха обпікає гаряче дихання Андрія.

— Я б не проти вийти на терасу. Складете мені компанію? — чоловік нахилився до мене ще ближче. 

Я лише кивнула у відповідь. Мені точно не завадить ковток свіжого повітря.