Глава 11

Глава 11

— Ми більше не разом,— я стиснула пальці в кулаки настільки, що нігті до болю впиралися в долоню. На обличчя натягла максимально можливе самовдоволення, яке мало передати мою байдужість і навіть радість від подій про які розказую, — на наступному тиждні нас мають розлучити!

— Чому? — єдине, що сказала Раїса після незручної тиші.

— Закоханість пройшла, а спільний побут вже не приносив нічого приємного, — все ще з байдістю відповіла дівчатам.

— Як ти? — Рая невпевнено взяла мене за руку. 

— Все добре! Чесно! Кожний пішов своєю дорогою... Єдине, що мене засмучує це те, що я тепер безробітня. Пошуки роботи поки недали плодів, — це була правда. Останнім часом це було болючіше питання для мене, а ніж розлучення. Хоча і від останього нило в середині.

— Хотілося почати життя з чистого аркуша, — вирішила пояснити ситуацію з роботою детальніше, оскільки подруги покрадьки переглянулися між собою, — З реламного агенства, де ми працювали разом, я звільнилася. Не думала, що буде так важко знайти нову роботу.

— Буде у тебе робота! Не хвилюйся! Завтра підніму всі свої контакти і знайдемо місце де шукають саме тебе, — Раїса зиркнула на Ксенію та штовхнула її під столом ногою так, що воната підскочила. 

— Так-так, я теж попитаю у знайомих, — стверджувально кивала Ксюша  та наче повернулася думками до нас.

— Дякую вам дорогі! — я вдячно обняла дівчат за плечі.

— Ти тільки не засмучуйся, але я повина тобі сказати... — Ксеня невпевнено поглянула на мене, наче просила пробачення наперед за сказані слова.

Рая здивовано подивилася на нашу співбесідницю, а я стверджувально кивнула.

— Я здається бачила твого Романа у компанії моєї сусідки Таміли. Я запевнила себе, що це хтось схожий на нього або ж я щось наплутала. Але тепер, розумію що це скоріш за все був саме він. Вони мали вигляд щасливої парочки.

— Струнка блондинка, на декілька років молодша за нас? — старалась якомого спокійніше тримати свій голос і він, на щастя, не підвів мене.

— Аа...ти знаєш? — переляканими очима подивилась на мене Ксюша.

— Так, він привів її в свою квартиру, як тільки я звідти з'їхала, — між нами зависла тиша, — Все нормально! Дівчата! Мене це вже не турбує! — мої губи розплилися в білосніжній усмішці.

— Давайте вип'ємо! — запропонувала Раїса, яка останні декілька хвилин мовчки спостерігала за нашою розмовою.

— Давайте за нашу зустріч! — всі одночасно підняли свої келихи.

— Як вам салат ? — вирішила змінити тему нашої розмови в інший напрямок і мені це вдалося. Дівчата активно почали обговорювати їжу, а потім і одна поперед одної розповідати останні плітки, що я пропустила. Ми так захопилися, що не помітили як пробіг час. 

В такому настрої ми приїхали в той заклад, що так розхвалювала Раїса. Це був великий комплекс із рестораном, караоке, сауною та готелем. Назву було видно здалеку. П'ять величезних букв виблискували різними кольорами. Чим ближче ми підходили, тим більше були зачаровані атмосферою.

— Доброго вечора, ласкаво просимо в РОЯЛЬ ! — привітав нас на вході адміністратор.

В середині було дуже просторо, панорамні вікна візуально додавали площі. Весь зал було оформлено в білих та чорних тонах. Вишукані скатерті на столиках та ручної роботи стільці надавали закладу пафосу. Здавалося, усе нічне життя міста перенеслося сюди і вирувало тут на повну.

Нас провели до нашого столика і ми подякуваши присіли на свої місця. Але довго всидіти на них ми не могли, музика так і кликала нас до танцю, а потім і в караоке -зал.

Наше тріо здалеку виділялося серед натовпу, мабуть, тому ми й не встигли насолодитися співом, як до нас підійшла компанія із трьох чоловіків. 

—  Доброї ночі, леді! — звернувся до нас один із них, поки інші двоє поставили на наш столик три кольорових коктейлі та три шоти, — можна скласти вам компанію. 

Дівчата усміхнулися у відповідь, а я лише знизала плечами. Хлопцям цього було достатньо, щоб присісти біля нас.

— Пригощайтесь та давайте знайомитись! Я Руслан, в піджаку Андрій...

Що зі мною?..