Глава 10

Глава 10

Вдихнувши на повні груди, я зупинилась біля під'їзду та намагалась насолодитися останіми днями літа, що ще радували своєю теплотою. Легенький вітерець пестив моє тіло, а сонячне проміння лоскотало лице.

На душі було легко та весело, наче попередні декілька днів були лише поганим сном, а може і не днів, а останні декілька років мені приснилися. Мені дуже хотілося повернутися в той час, коли я була сповнена віри в те, що моє життя буде немов у казці. Але як виявилось, я була героїньою мелодрами з поки що невідомим закінченням.

За роздумами я не помітила як у двір прибуло моє таксі. Лише посигналивши таксист звернув мою увагу. Привітавшись з водієм, я присіла в автомобіль та назвала адресу кафе, де ми з дівчатами вирішили попередньо зустрітися, щоб поділитися останніми подіями із особистого життя в тихій обстановці.

Уявляю здивування подруг, коли вони  дізнаються про майбутню зміну мого статусу дружини. Але раніше чи пізніше все відкриється і краще це зробити одразу. Потрібно розповісти про розлучення так, наче для мене це свято, нова сторінка мого життя, яку чекала, мов глоток свіжого повітря. Зовсім не хотілося бачити в їхніх очах жалість. Мені вона зовсім не потрібна. 

Заборонивши собі сьогодні сумувати, я увійшла в кафе озброєна білосніжною усмішкою на всі тридцять два та дійсно хорошим настроєм. За одним із столиків, що знаходився праворуч від входу одразу помітила двох ефектних блондинок, дзвінкий сміх яких розносився по усьому закладу. Це були Раїса та Ксеня. 

— Привіт красуні, вас не можливо не помітити! — я підійшла ближче та поцілувала дівчат в щоку. 

— Сонце наше, ти не змінилася, — все ще обнімаючи мене говорила Рая.

— Дуже радію, що ми змогли нарешті зустрітися, — добавила я, присідаючи на мягкий шкіряний диванчик.

Як тільки я вмостилася зручніше, до нас підійшла офіціантка та запропонувала зробити замовлення. Вона подала меню для мене та мило усміхаючись запропонувала замовити їх популярну страву. Це був салат з морепродуктів по ексклюзивному рецепту із чилійської кухні.

Переглянувшись з дівчатами ми погодились на пропозицію дівчини та ще дозамовили шампанського.

Судячи із пустої пляшки, яку прибрала офіціантка, мої подруги вже підзарядились до мого приходу. Це було і на краще. Розмова між нами закрутилась дуже весела та невимушена, але тривало так до тих пір  поки не почали мову про чоловіків. 

— Ось твій Роман, — відпивши з келиха сказала Ксеня, — ревнує тебе до кожного стовпа? 

— Я ніколи не давала підстав для ревнощів, можливо тому у мене ніколи через це не було непорозумінь, — нейтрально 

— Це прекрасно якщо в сім'ї є довіра. Все ж тобі повезло, що ти зустріла Романа, —  мені здалось що із краплинкою суму сказала Раїса, — Я можливо тобі трішки заздрю в цьому плані. 

Після цих слів я не могла більше мовчати...

Дорогі читачі буду дуже вдячна за коментарі та зірочки.

Як для автора початківця, це дуже важлива підтримка для мене.