Глава 7

Глава 7 

Ось і цього разу від таких звертань мої щоки не на жарт зачервонілися, а руки почали тремтіти. Так мене не називав навіть мій майже колишній чоловік. А тут такі ніжності від хлопця сестри. 

Марк називав так Мілу і чомусь інколи мене. Можливо потрібно зробити йому зауваження та сказати, що мені незручно від його слів, але з іншої сторони нічого такого в цьому немає. А моя відвертість може зіпсувати наші відносини, тому я краще візьму себе в руки та продовжу розмову наче прослухала перші слова.

— Ммм... Як смачно пахне! — вже стоячи біля мене шептнув на вухо Марк . Він стояв так близько, що я відчувала його дихання. Від аромату його парфумів у мене паморочилося в голові.  А повітря навколо нас наелектризувалося настільки, що лише мить вирішувала чи притягнуться наші тіла чи відштовхнуться. 

Від хвилювання я не могла поворушитись, не могла відійти в сторону. У мене залишилась лише надія, що хлопець сам відійде від мене. Але він залишався на місці. 

— Ви так з сестрою схожі і одночас такі різні, — я відчула як його рука опинилася у мене на талії. 

У думках крутилися думки лише про те, щоб б Марк не перетнув межу, межу дружби між нами, межу вірності сестрі. Ми дійсно дуже схожі із Мілою зовні, можливо тому виникла така напруга між нами.

— Не знаю скільки ще зможу встояти перед спокусою, — прошепотів хлопець і подивився на мене своїми блакитними очима, — така смакота!  — добавив Марк та нарешті збільшив відстань між нами.

— Коли вже прийде Міла? — його голос звучав хрипло та мені здалося, що тривожно. Він присів за стіл та взявся накидати салат у тарілку.

А я ще декілька секунд стояла як вкопана. Що саме він назвав спокусою? Їжу чи мене? Про що б не були його думки мені потрібно якнайшвидше знайти собі роботу та орендувати окрему квартиру.

Саме найгірше в цій ситуації те, що я не знаю чи зможу встояти перед його ласками. Як би я не хотіла це визнавати, але після зустрічі з коханкою Романа, я відчуваю себе настільки спустошеною та непотрібною. Мені так хочеться чоловічої уваги та тепла, щоб відчути себе знову бажаною. Але самоутверджуватись за рахунок сестриного щастя — я не хочу і не можу. 

Зберись! —подумки кричала собі, але я конкретно засіла в світі думок. Тоді я ущипнула себе за руку настільки сильно, що аж зойкнула. 

— Що трапилось? — стривожено поглянув на мене хлопець

— Забула про десерт! — придумала відмазку на ходу та роблячи занепокоїний вигляд попрямувала до холодильника та старанно почала там переглядати продукти.

— Я вдома, скучили? — звучав веселий голос Міли із коридору. Ми і не помітили, коли вона зайшла в квартиру.

— Ти саме вчасно сестричко, — думаю це була наша спільна з Марком думка.