Глава 2

Глава 2

Роман був правий, стервозність дійсно мені не притамана. Можливо, якби висказала все, що думаю своєму чоловікову в лице, виплакала те розчарування та злість, що накопичилася в мені — було б легше.

Але ж ні, ще змалку я навчилася затримувати свої емоції в собі і завжди вважала цю якість характеру своєю первагою. Сьогоднішній ж вечір  змінив мою думку. Виявилось, що для подружнього життя з Романом це було моїм недоліком. Він хотів істерик, епатажу та скандалів, а не домашньго затишку.

Я досі не можу повірити, що так помилялася в ньому, що не помітила як його почуття змінилися до мене.  Як він ось так без жодних докорів сумління попрощався з нашим шлюбом. У мене ж серце ятрило почуття зневіри та жаль за марно втраченими роками життя. 

Без поспіху я вийшла з квартири, закрила вхідні двері своїм ключем та попрямувала по такому знайомому коридору до ліфта, волочивши за собою валізу та дорожню сумку. 

На ліфтовому показчику цифри швидко змінювали одна на іншу. Очевидно ліфт рухався в гору.  Коли на табло висвітлило мій поверх, ліфт зупинився, а з кабінки розбірливо було чути чоловічий голос.

- Тепер ти  тут господиня. Все як я обіцяв, - обоє здивовано дивилися на мене, коли металеві загороди ліфта розсунулися. Переді мною стояв Роман із своєю новою пасією.

Я завмера  та не могла зрушити з місця. Очевидно мій поки ще законний чоловік розраховував, що я вже покинула ще вчора наше спільне сімейне гніздечко. 

- Ти ще тут? - гиркнув у мою сторону чоловік, - Чому так довго? - його невдоволенню не було меж.

- Хоч може це і на краще, - більш спокійно сказав Роман та підійшов до мене ближче.

- Ключі! - він протягнув долоню до мене та вимогливим жестом потряс рукою, - Не хотів би змінювати замки. Наскільки знаю дублікатів у тебе немає.

Його слова привели мене в шок. Ніколи Роман не поводився так зухвало та жорстоко. Що керувало його діями? Невже ця білявка змогла так його змінити.

Не роздумуючи, я кинула ключі в його сторону та зайшла в ліфт. Натиснула на кнопку першого поверху та подумки молилися, що двері кабіни пошвидше закрилися.

Я не могла більше терпіти тих косих поглядів, які неприховуючи кидала в мій бік нова пасія мого чоловіка.

Коли нарешті двері ліфта почали зсуватися їх зупинила рука чоловіка.

- Що ще? - я озлоблено поглянула на Романа.