Апофеоз - Новий Рік

Стефанія і Діана лягли спати 31 грудня в сутінки, щоб вночі зустрічати Новий рік, але яка була несподіванка, коли вони прокинулися і виявили, що знаходяться не у себе вдома, а в інших апартаментах. Стіни випромінювали біле світло. Перед Стефанією стояла Метелиця в елегантній сукні.

• Привіт, вставай, соня! Тобі терміново умитися, інакше ти запізнишся на весілля!
• Як це на весілля? Ми з Діаною збиралися зустрічати Новий рік! Де Діана? – захвилювалася тітка Фані.
• Заспокойся! – примирливим голосом продовжила Метелиця. – Діана зараз з моєю матусею, грається з моїми племінниками. А тобі вже час одягатися! Я підготувала тобі весільну сукню! – з цими словами вона рукою вказала на білий стілець, на якому акуратно лежала неймовірна сукня з хутра та мережива.
• Коли ти встигла? Чому ти обрала це плаття?
• Тому що, я дизайнер весільних суконь, щоб ти знала! – підступно посміхнулася Мета. – Ти сама підведешся чи мені допомогти тобі? – рукою змахнула вона, а в приміщенні здійнялася заметіль, чи слабкий сніговий вітер, але Стефанія зупинила Метелицю.

У величезній залі, з спинки льодяного трону височіла до стелі велетенська білосніжна ялинка з білими, блакитними, бірюзовими, синіми та фіолетовими кулями та бурульками. Зірка на вершечку ялинки освітлювала всю залу. Доріжка до трону обсипана різнокольоровим снігом. Перед помостом стояла висока біла арка з кришталевих квітів, в приміщенні стояли усі члени родини Зими окрім Сніговія. В залу увійшла Діана в хутряній сукні з кошиком в руці, розкидала з нього сніг, який перетворився на великі пласкі сніжинки неймовірного різноманіття візерунків. За дівчинкою увійшли в залу Стефанія в сукні тримаючи за лікоть усміхненого Сніговія. Стефанія зустріла поглядом з Миросом, який стояв під аркою дуже схвильованим і щасливим. Він був вдягнений в костюм кольору індиго. Коли Стефанія разом зі Сніговієм дійшла до арки, Сніговій відпустив її, та відійшов в бік. Марос взяв за руки Стефанію. А над двома закоханими стояла королева замку Зима у величному вигляді – довгому хутряному вбранні та високій короні з бурульок. Вона тримала свій чарівний костур-бурульку. Вона розімкнула губи та посміхнулася:

• Вітаю вас усіх на свято Нового року і весілля мого онука Мароса Стрибуна з нареченою Стефанією. Ви підготували священну клятву? Маросе, ти перший!

Мирос і Стефанія промовили слова клятви, обіцяючи щасливе життя одне з одним і також з Діаною. Після промови королева Зима посміхнулася і знову промовила:

• Владою, дана мені, королеві замку на Залізній горі, оголошую вас чоловіком і дружиною! Можете поцілуватися!

За спинами молодят вибухнули феєрверки і радісні крики членів родини. А Марос і Стефанія посміхнулися та поєдналися в поцілунку. Усі зааплодували, сніг падав зі стелі, видозмінюючи візерунки, за вікнами сяяли зорі на темному небі. А різдвяна ялинка світилася наче мільйон вогників від бурульок та куль разом з зіркою на вершині. Усі зустрічали Новий рік веселими оплесками та танцями.

Кришталина і Камнелід отримали свої подарунки у вигляді зубастих вовків, які автоматично за бажанням дітей збільшилися та ожили. Але ніхто їх не боявся, бо ікла вовків зроблені з штучного прозорого пластику, вовки катали своїх власників по всьому замку, а Діана отримала від королеви Зими чарівну снігову кулю, в якій видніється мініатюрна скульптура кришталевого замку на Залізній горі. Усі отримали бажані подарунки та щасливі.