Історія 4 - Сімейна Вечеря

Настав вечір 24 грудня. Пролунав дзвінок в будинку Стефанії та Діани, господиня відчинила двері та побачила на порозі схвильованого нареченого Мироса.

• Ух ти, ти виглядаєш чарівно! – помітив він вечірнє вбрання нареченої, яке складалося з простої червоної сукні та білої в’язаній кофти без ґудзиків.
• А я? – з’явилася Діана, побачивши Мироса.
• Ти теж дуже гарна! – посміхнувся молодий чоловік, помітивши темно-синю сукню на дівчинці та сірий флисовий светр на блискавку. Він поглянув на Стефанію. – Ну що? Ви вже готові?
• Хвилинку! Ти вдягни Діану, а я швидко! – Фані відійшла до своєї кімнати, вона по інтуїції огледіла своє приміщення, та помітила біля дверей на високій тумбі одну з іграшок – білого кролика, взяла його та сховала в маленькій сумці. Стефанія сама не знала, чому так зробила, але відчувала, що так треба.

Особиста машина Мироса доїхала на краю містечка до однієї хати, а точніше двоповерхового особняка з мансардою.

• Ва-а-у! – захопив вид будинку Діану. – Який гарний!
• Так, дуже гарний! – пошепки висловила вражена Стефанія.

Перед ними стояв будинок в снігу посеред соснового лісу, під світлом фар має бузковий колір з синіми візерунками, які нагадують малюнки на вікнах. Колони, підпираючи балкон мансарди, витончені та створені з прозорого матеріалу, що нагадували мінерали. По всьому ряду крилечка будинку виростали майже до перил довгенькі бурульки. А під крильцем рухалися двоє фігур в кожухах та головних уборах. Коли троє вийшли з машини, то ці силуети зустріли гостей привітно. Ними виявилися батьки Мироса  - чоловік з лопатою та жінка з мітлею.

• Мамо, татку! Це Стефанія, а це її племінниця Діана! – представив Мирос. – Кохана, це мої батьки!
• Дуже приємно! – усміхалася на всі тридцять два білосніжні зуби мати Мироса. – Скоріше заходьте в дім. Там на вас дочекались!

Троє гостей зайшли в будинок, їх зустріла висока дівчина в довгому темно-сірій сукні дизайнерської розробки, а її світла зачіска вкладена в косу з вставленими сапфіровими сніжинками.

• Ну ось вас дочекалися! Вітаю тебе, брате, і вас, - привітала дівчина. Моє ім’я – Мета. А ви, напевно, Стефанія?
• Так! – хвилювалася Фані.
• А це гарна крихітка – Діана? – звернула увагу на маленьку дівчинку білявка, нахилившись над маленькою гостею. Вона потім випрямилася і поглянула на брата, підняла руку в напрямок вітальні. – Усі вас чекають. Прошу вас пройдіть туди!

Троє гостей крокували у вітальню, побачили темно-сірі стіни з білими плінтусами та стелею, білим каміном, в якому ярів гарячий вогонь, накритий білою мереживною скатертиною стіл з прозорими стільцями. В приміщенні знаходилося багато білих та прозорих речей – сувенірів, картини, електричні гірлянди, навіть ялинка біла-білосніжна з темно-синіми та сріблястими кулями в кутку. Від каміну до вікна стояв натовп членів родини Мироса. Мета приєдналася до сім’ї, поставила руку на бік, наче модель. Стефанія розгледіла кожного члена родини. Біля вікна стояла знайома холодна красуня «Снігова королева» вже в темно-блакитній сукні та міховою накидкою на плечах, а її волосся струменіло на спині. Поруч з нею стояв її вірний чоловік в фіолетовому костюмі. Подалі від нього стояла ще одна пара – високий молодий чоловік, який на диво, дуже схожий на Мироса, був вдягнений в біло-сірий костюм. Білим кольором являвся візерунковим декором на темному тлі піджака близнюка. Обіймала його за лікоть невисока молода жінка з різкими рисами обличчя, яка була вдягнена в довгу чорну сукню з смарагдовим мереживом. Її образ сильно випадав з групи блондинів та білявок, бо її виділяли чорно-вороне волосся і великі темні очі. Коло цієї пари стояли діти – хлопчик та дівчинка з білявим волоссям. Вони теж вдягнені по світлому – штани, светри біло-сріблястої барви. Після Мети стояли біля каміну знайомі батьки Мироса. Вони теж виглядають білошкірими та біловолосими. Матінка Мироса мала прибрану зачіску в акуратну косу півмісяцем від вуха до вуха через потилицю. Вона вдягнена в білий жіночий піджак та білу спідницю, її чоловік з пшеничними вусами вдягнений в білі штани та светр.

• Доброго вечора! Я думала, що вас не дочекаємося! – привітала красуня гостей.
• І вам доброго вечора! – посміхнулася Стефанія.
• Тож, вважаю, що вже час сісти за стіл! – запросила усіх жестом «Снігова королева».

Усі члени родини та гості сіли за стіл. На столі було достатньо їжі. Діана сіла поруч з Стефанією, тримаючи свою улюблену іграшку – білого ведмедя. Вона помітила, що онуки «Снігової королеви» теж мають улюблені іграшки, але це були не ляльки, а дерев’яні іграшки – з конусом, джигою, кулею на паличках. Мати Мироса підвелася і насипала усім першу страву – картоплю, потім подавала курку, а далі усі брали зі столу те, що їм приглянулося – салати та овочі. Всі трохи поїли, господарка будинку знову взяла слово:

• Стефаніє, як моє замовлення?
• Давно почала працювати над цим, скоро закінчую!
• Добре!
• А що за замовлення? – поцікавилася мати Мироса.
• Це тебе не стосується! – ліниво відповіла красуня.
• Вибачте, але я не знаю як вас називати? – полізла в розмову Стефанія. – Я помітила, що у мого нареченого є брат, який дуже схожий! Миросе, ти не розповідав, що у тебе є близнюк! – вона поглянула на коханого.
• Вибач за мого брата! – взяв слово близнюк. – Мене звуть Іній! Можеш так називати! А це моя дружина, Гора!
• Гора? Горація як повне ім’я? – здивувалася Стефанія.
• Ні! Саме ім’я – Гора! А це наші діти – Кришталина і Камнелід! Але ми їх називаємо Лина та Лід! – представив Іній.
• Ваші імена дуже схожі на зимові стихії! Мені не почулося? – продовжувала дивуватися Стефанія.
• Ну добре! Раз ти, онуче, вирішив бути зовсім чесним з нашою гостею, тоді й ми також будемо відвертими з нею! – заговорила знову красуня. – Моє ім’я, яке я назвала, не є дійсним! Моє ім’я – Зима! А мого чоловіка звуть Зюзя Студинець Мороз!
• А мене звуть Завірюха! Хі-хі! – посміхалася мати Мироса та Інію. – А мого чоловіка звуть Сніговій! А це сестра Мироса та Інія – Метелиця, тому вона назвалася коротко – Мета.
• Приємно познайомитися! – помахала рукою красуня з сніжинками на волоссі.
• Ви жартуєте? – посміхалася інакше Стефанія. – Авжеж, коханий? Чи твоє ім’я не Мирос?