Кохання перемагає

— Мені б і самому хотілося знати в когось такі жарти, — хлопець розглядав замітку та фото, вертячи в руках сподіваючись знайти якусь зачіпку.
— Давай запитаємо адміністратора, хто це сюди доставив?
— Думаю, не варто?
Майкл почав нервувати, адже він уже знав відповідь. Їм скажуть, що це він розпорядився про це. Це брехня, але хтось йому повірить, адже все проти нього.
— Чому не варто. Ми маємо дізнатися правду.
— Не думаю, що ця правда тобі сподобається.
— Ми не можемо так залишити! Потрібно знайти та покарати цього жартівника. Адміністратор! - Майкл не встиг ні слова сказати проти.

— Так мем, - із-за дверей швидко і чемно вклонившись, з'явився адміністратор.
— Хто це приніс сюди? — Сон Чі демонстративно й нетерплячечекаючи відповіді, тицьнула пальцем у коробку.
— Це ваш супутник розпорядився про це, — коротко озвучив чоловік.
— Що це значить Майкл? — Сон розгублено повернулася до Майкла. — Тільки не треба знову виправдань, що це зробив не ти!
— Дорога, це справді не я!
— Майкл це вже не смішно! Ти ж розумієш що, поводиться дивно?
— Але це, справді, не я, давав вказівки щодо цієї скриньки. Чи ти вважаєш мене божевільним? - Майкл почав злитися. У цей момент Те стояв в ефірному тілі і спостерігав за поданням, яке розвернулося за його задумом і старанням.
— Майкл заспокойся, тобі треба перевіритись у лікаря. Ти ж бажаєш здорових дітей? - Сон цмокнула хлопця в щоку, тим самим трохи заспокоюючи.

                                                                          ***

— Ми обстежили вас, але жодних відхилень не виявили, крім невеликої перезбудливості, — лікар продовжував переглядати аналізи та записувати висновки в карту пацієнта.— Лікарю, я часто бачу людину дуже схожу на мене, але крім мене її ніхто не бачить. Усі сприймають його за мене. Через це в моєму житті суцільна плутанина і проблеми.
Лікар здивовано приспустив окуляри, дивлячись на пацієнта поверх них.

— Може мені все ж таки залишитися на тиждень у лікарні ви поспостерігаєте, а то я збожеволію.
— Перший раз у моїй практиці, клієнт погоджується, що у нього не все гаразд із психікою, і сам готовий госпіталізуватися. Що ж, давайте поспостерігаємо за вами, але думаю у вас проста втома.

***
Тє:
Навіщо ці проблеми запитаєте ви? Чому б мені не штовхнути Майкла під машину або влаштувати аварію, адже це простіше і в моїх силах. Але мені не потрібно, щоб постраждало його тіло, мені доведеться в ньому надалі жити.
Майкл лежить у VIP палаті, до нього підключено десятки датчиків. Сам Майкл спить під дією наркозу. Як це сталося? Коли ти перебуваєш у лікарні, дістати потрібний препарат і замінити його на той, який прописав лікар дуже легко, коли ти не бачимо для інших.
Я стояв біля його ліжка, востаннє дивлячись на людину, місце якої займу. Це його останні хвилини чи секунди, але мене це не пригнічувало, скоріше тішило. Зараз перша «невинна душа», хоча не впевнений, що така безневинна, вирушити в руки до мого нового начальника. Він уже давно квапив мене, вимагаючи плати за дар. Зробивши крок уперед, скоротив відстань між моєю жертвою та мною. Простягнувши руку до тіла, я потурбував душу хлопця, яка вийшла з нього аморфною субстанцією і не зрозуміло дивилася на мене.На обличчі заграла моя фірмова квадратна посмішка, ще мить і я буду з моєю Сон Чі.

— Тєхьон не вбивай його! — у духа голосові галюцинації? Не думаю. Обернувшись, я побачив Сон Чі, що стояла в дверях палати. І хто її пустив сюди після відбою?
— Ще скажи, що ти мене бачиш і чуєш?
Зїхіднічав я абсолютно впевнений у тому що вона не може мене бачити і чути. Я, як і душа Майкла всього лише аморфна субстанція, нас не може бачити звичайна людина. Якщо, звичайно, я цього не захочу.
— Але я бачу тебе і раніше бачила…
— Бачила? Скажи ще що звертала увагу на мене, коли я був живий!

У цей момент мене долала злість. Мені було однаково що переді мною та яку я люблю, чи любив? Можливо мною рухає помста, а не кохання?
Сон Чи увійшла до палати, зачинивши за собою двері, зупиняючись біля мене.
— Те, я завжди бачила тебе поряд із собою. Спочатку це страшно дратувало. Я навіть хотіла заявити на тебе, потім я звикла до твоєї присутності. Хотіла заговорити з тобою, але того дня… ти врятував мене, пожертвувавши собою, — вона замовкла глибоко вдихнувши.

— Я вдячна тобі за життя, яке ти мені подарував, але прошу не забирай у мене Майкла. Я не хочу, щоб і він покинув мене.
— Не хвилюйся, замість нього буду я. Я повернувся до тебе, правда мені для цього потрібно зовсім трохи - його тіло.
— Та, але ж це не правильно. То вже будеш не ти!
— Що неправильно? Що я заберу, що належить мені? І що це не я? Я це я, той же Кім Тєхьон!
— Тє, якого я знала, був добрим і боязким. Він би нікому не завдав зла.
— А тобі не спадало на думку, що це з твоєї милості я став таким? Мало того, що завела собі дружка, то ще й обрала точну копію мене? Як я можу упустити таку можливість для воскресіння з мертвих?
— Напевно, це доля зіграла зі мною злий жарт, давши можливість познайомитися з Майклом. Тє.... це моє покарання бачити його і згадувати про тебе, про той день. І думаю якби на місці Майкла, був інший хлопець з іншою зовнішністю, ти б також хотів з ним зробити те саме?! — дівчина підійшла ще ближче, провівши долонею по аморфному обличчю Тє. Він не видимий, але вона точно провела по його щоці опалюючи теплом свого тіла. По її щоці покотилася сльозинка, залишаючи мокру доріжку.— Не роби цього Тє, — дівчина стала навшпиньки і поцілувала падшого ангела в губи, хоча це навряд чи можна було назвати поцілунком дивлячись збоку, дівчина цілує повітря і розмовляє з порожнечею, — Нехай у мене залишаться гарні спогади про тебе. Пробач мою дурість і не рішучість, відпусти свою образу.
— Браво, Браво! Жаль квіти забув прикупити! — Тє і Сон обернулися, на кріслі яке стояло у VIP палаті вальяжно сидів хлопець, — Такого спектаклю давно не бачив. Драма, Трагедія зараз розплачуся. Закінчуйте тут все янголятко, забирайте своє, віддай мені моє і ми будимо в розрахунку.
— Тє, не роби цього! — дівчина дивилася на хлопця зі сльозами та благанням в очах.
— Я бачу тобі потрібен чарівний стусан для виконання задуманого, що ж, вибирай Тє, чи він чи вона? - Диявол витягнув руку в бік Сон і стиснув кулак, в той же момент дівчина вхопилася за горло, борючись з невидимою рукою, яка душила її.
— Тє, нііііі, — з останніх сил прохрипіла дівчина. Кім підійшов ближче до тіла Майкла, ігноруючи її прохання, але її хрип змусив зупинитися. Миттю ока, Тє впихнув душу Майкла назад у його тіло, метнувшись у бік нечисті, зарядив у щелепу диявола який на своє лихо прийняв образ людини.
Не чекаючи такого повороту подій диявол послабив руку, випускаючи зі сталевих кайданів тендітну шию дівчини.
— Даремно ти це зробив, янголятко! У будь-якому разі я візьму плату. Якщо не отримав їх душі, візьму твою. — диявол дунув своїм вогненним подихом, спопеляючи Тє, залишаючи лише темний серпанок, зниклий за мить разом з не честю.