Розділ 19

Рейн бігла через ліс. Листя хрускотіло під її ногами, вітер розкуйовджував волосся, а серце билося так сильно, що здавалося, воно ось-ось вискочить із грудей. Біль у ногах нагадував про себе, і вона, спотикнувшись, впала на коліна. Дихання стало важким. Рейн схилилася об дерево й, перевівши подих, дістала мобільний телефон. О так, їй знову дуже сильно пощастило, що ні Грегор, ні Френк не забрали сумку. Піднявшись, оглянулася й знову рушила уперед. Натиснувши на екран телефону, затамувала подих. Гудок-гудок, і нарешті він підняв слухавку.

— Рейн, де ти?                                                                                     

— Артуре, я така рада почути твій голос, — видихнула. — Ми виїхали з міста. Я втекла й десь блукаю в лісі.

— Негайно увімкни геолокацію і скинь мені. Тримайся, мила.

— Я чекаю тебе, — прошепотіла й, вимкнувши телефон, пішла далі.

Побачивши стежку, попрямувала нею і за кілька хвилин вийшла до дороги. Надіславши свою геолокацію, Рейн відійшла від дороги й переглянула на навігаторі своє місцеперебування. Адреналін пульсував у венах, і тепер усе, що залишалося — це йти вперед і дочекатися допомоги.

Тим часом у покинутому маєтку розгорталася своя баталія. Кейт вихопила в Грегора зброю, і він став її першою жертвою. На звук пострілу прибігли ще два чоловіки, однак їх вона також пристрелила.

— А тепер поговоримо без свідків, — поглянувши на Френка, промовила Кейт.

— Що ти робиш? — зарепетував чоловік.

Кейт хижо посміхнулася. Діставши телефон і натиснувши на виклик, за кілька секунд промовила:

— Я чекаю тебе!

— Кейт, кому ти телефонувала? Не роби помилок! Ми все можемо виправити! Знайдемо Рейн і повернемо її…

Жінка стиснула вуста й прицілилася. Френк замовкнув і відступив убік.

— Я проклинаю той день, коли повірила тобі, що все зміниться, — прошепотіла вона й натиснула на курок.

Пролунав постріл, і Френк, впавши на підлогу, схопився за ногу й заволав від болю.

— Кейт, що ти зробила? — захникав Френк. — Я ж кохаю тебе…

— Замовкни!

— І кого ти чекаєш?

Кейт не відразу відповіла. Вона згадала, що коли зустріла Френка, то була зломленою. Утім чоловік швидко зміг знайти до неї підхід. І вона, наївна дурепа, повірила йому. І згодом вони стали командою, закоханими, які мали спільну мету. Але з кожним роком щось змінювалося в їхніх стосунках, і вона почала відчувати, що він лише використовує її. Тепер, коли Френк лежав перед нею, його слова вже не мали ніякого сенсу.

— Того, від кого ми тікали, — схиливши голову набік, посміхнулася.

— Зрадниця! — заволав Френк.

— Я втомилася від того лайна, яким живу останні роки. Втомилася від втечі. Я хочу справжню родину, а не ілюзію. 

— І тому зв’язалася з нашим ворогом? — фиркнув Френк. — Доки не пізно, одумайся, Кейт.

— Ну що ж, Френку, тоді настав час розповісти тобі правду. Грейсон був моїм першим коханням. Утім його батьки розлучили нас. Я не була в їхньому колі, бідна дівчинка, яка втекла з міста грішних душ у Вестмор. А потім я зустріла тебе й повірила, що моє життя може змінитися. І згодом я вирішила помститися Грейсону й тому вигадала той план про крадіжку. Однак я не знала, що ти за моєю спиною теж свою гру зіграєш. Ти злив Рейн і змовився з Грейсоном. А потім обікрав його.

— Кейт… я тільки хотів, щоб все було по-моєму. Ти не розумієш, я теж мав свої плани.

— Я втомилася, Френку. Ти не уявляєш, як важко жити з розумінням, що твоє життя йде шкереберть. І коли Рейн вийшла з в’язниці… я повинна була захистити хоча б її. І тому зателефонувала Грейсону, і ми зустрілися.

— Ти сама нас занапастила!

— Як же ти мене дістав, Френку! — захитала головою і підняла зброю вверх. — Як мене дратує твоя… нахабна донька Келлі, яка тільки й знає, як тринькати наші гроші та постійно суперечити мені. І ти дозволяєш їй ображати мене. Ну так, вона ж твоя кровиночка, — розвела руками. — А ти забрав у мене найдорогоцінніше: змусив мене покинути Рейн у тому клятому готелі. Опісля змусив зробити аборт. Силою притягнув мене в ту прокляту клініку й тобі було байдуже на мої сльози та благання. Ти переконав мене, що так буде краще для нас. І я знову повірила…

За кілька хвилин почувся шум моторів. Кейт на мить оглянулася, і за кілька секунд у будинок зайшов Томас Грейсон. Поцілувавши жінку у вуста, перевів погляд на Френка й промовив:

— Ну, привіт.

Обличчя Френка скривилося не лише від болю, але й від розуміння, що Кейт переграла його.

— Розберися з Френком. А мені час їхати.

— І куди ти? — оглянувся Грейсон.

— Є ще одна важлива справа.

— Не вимикай геолокацію. Я приїду за тобою, як тільки розберуся з Френком.

Кейт, поглянувши на Грейсона, кивнула.

— Дякую, що приїхав.

— Кейт! Ти не покинеш мене з ним! — заволав Френк.