Розділ 18

Автівка, порушуючи правила дорожнього руху, мчалася уперед, і на одному з перехресть за ними поїхала поліцейська машина. Чоловіки розреготалися, і один із них наказав водію пришвидшитися. Рейн тим часом не збиралася миритися з викраденням. Вона кусалася, дряпалася, билася й, зрештою, схопивши чоловіка за горло, почала душити.

— Дідько! Не можеш розібратися з дівкою? — обернувшись, вигукнув чоловік, який сидів спереду на пасажирському місці.

Рейн лише на кілька секунд поглянула на чоловіка й, упізнавши його, округлила очі. І ці, на жаль, кілька секунд були фатальними для неї. Адже чолов’яга сильно вдарив кулаком у живіт, і дівчина, закотивши очі від болю, похитнулася й вдарилася потилицею об вікно.

— Гей, обережніше там! Вона нам потрібна живою! — гаркнув чоловік.

— Навіжена, — потираючи шию, прохрипів інший.

Не даючи собі часу на вагання, Рейн нахмурилась і, знову поглянувши на чолов’ягу, завдала різкого удару ліктем у ніс. Удар був точний і сильний. На його обличчі миттєво з’явилася паніка, очі широко відкрилися, а замість слів вийшов лише хриплий зойк. Чоловік схопився за носа, його обличчя спотворилось від болю.

Чоловік, який сидів спереду, голосно розреготався й, діставши зброю, знову оглянувся.

— Будь чемною, крихітко, — підморгнув.

— Іди до біса, Грегоре! — фиркнула вона й показала йому середній палець.

— Рейн Матгомері, а ти змінилася. Стала… ще вродливішою. 

— А ти як був мерзенним, таким і залишився. І в даній ситуації твій комплімент недоречний.

Автівка кілька разів промчала на зелене світло, а потім, проїхавши вуличками Акройду, виїхала на шосе. Рейн поглянула у вікно, вони виїжджали з міста, і, стиснувши вуста, із-під чола поглянула на Грегора. Вона згадала, як він працював із Френком і як Кейт умовила того більше не зв’язуватись із таким відморозком, як Грегор, який за гроші готовий був продати душу дияволу.

— Стерво! — ковтаючи кров, заволав чолов’яга, і Рейн миттєво відсахнулася від нього, стиснувши кулаки, готовлячись до нового нападу.

— Гей, досить! — рикнув Грегор, кидаючи серветки. — Витри кров, а то сидіння заляпаєш.

— І куди ми прямуємо? — Рейн перевела погляд на Грегора.

— Цікаво? — хмикнув чоловік.

— Дуже. Прямо в передчуття пригод, — саркастично промовила.

— Скоро дізнаєшся, — вишкірився.

— На кого ти працюєш?

— Працюю на тих, хто добре платить!

— Хто б сумнівався! — фиркнула Рейн і, не втрачаючи пильність, поглядала за чолов’ягою, який активно намагався зупинити кров, що текла з носа.

Тим часом в Акройді охорона Неро, яка прямувала за автівкою викрадачів Рейн, повідомила Артуру, що втратили їхній слід. Нішель, дізнавшись про викрадення сестри, не знаходила собі місця й так рознервувалася, що втратила свідомість. Лука, привівши її до тями, негайно відвіз до лікарні. Хвилювалися й Сабін із матір’ю. І коли Адам дізнався про напад на дружину, то відразу ж примчав у маєток і кинув претензії Артуру, мовлячи те, що через Рейн постраждала й Сабін. Завжди спокійний та врівноважений Артур на цей раз не стримався. Книга «Грішна правда Рейн» розміщена лише на сайті booknet.ua. Якщо ви читаєте її на іншому сайті — автор НЕ давав згоду на її публікацію.

— Воррене, думай перед тим, як щось говориш! З кожним разом ти мене все більше починаєш дратувати!

— Я думаю лише про свою дружину й доньку. А твоя пасія Рейн — темна конячка. Можливо, це все була спланована вистава. Не подумав про це?

— Так, чоловіки, негайно вгамуйтеся! — втрутилася Сабін і стала між ними. — Та що з вами відбувається? — розвела руками. — Ви обоє втратили здоровий глузд через почуття піклування. І зараз не час для скандалів. Рейн викрали на моїх очах і відвезли в невідомому напрямку. А ви, як два павичі, міряєтеся в кого кращий хвіст.

Адам закотив очі. Артур, нахмурившись, відступив на крок.

— Адаме, коханий, заспокойся, будь ласка, і забери Єву. Поїдемо додому.

Адам поцілував Сабін у верхівку й, зиркнувши на Артура, вийшов з вітальні. Вона перевела погляд на Артура й зітхнула.

— Воррену пощастило з тобою.

Сабін, легко усміхнувшись, кивнула.

— Деколи з вами, чоловіками, дуже тяжко. Адам, брат, ти, Ісаак маєте почуття мега опіки. Це не погано, утім варто деколи збавити обороти. 

Артур, кивнувши, вийшов із вітальні й швидкими кроками попрямував до автівки. Назустріч йому вибіг Лорд, і чоловік, швидко погладивши пса, сів у салон і виїхав із маєтку.

Час знову був не на їхню користь. І доки невідомо було, чи це справа рук Френка, чи Грейсона, який за збігом обставин кілька днів тому приїхав в Акройд.

Такі ж самі сумніви мала й Рейн. Френк відкрито їй погрожував. Утім не варто було й забувати про Грейсона. Три роки у в’язниці вона вже відсиділа. І хтозна, які насправді в нього були справи з Френком і Кейт і як тепер це позначиться на ній.

Автівка зупинилася біля двоповерхового старого маєтку за містом.