Розділ 16

«Я кілька тижнів тому вийшла з в’язниці».

Після цих слів Рейн у вітальні запала тиша. Місіс Евелін, розвівши руками, хмикнула. Нішель, опустивши очі, зітхнула. Адам поглянув на Сабін, і вона лише знизала плечима. Лука переглянувся з Артуром. Дядько Ніколас, піднявшись з місця, наблизився до Рейн й обійняв її за плечі.

— І особисто для мене це нічого не змінює. Рейн така ж сама племінниця, як і Нішель.

— І за що ти була засуджена? — вигнув брови Адам.

— За крадіжку, — буркнула Рейн.

— Ого, — хмикнув Адам. — Так, можливо, той тип Френк хотів, щоб ти й нас обікрала?

— Адаме, не смій так говорити! — нахмурилася Нішель, і Рейн, стиснувши вуста, поглянула на сестру.

— Френк просто нахабний та жадібний тип, який хотів від мене гарантії, у тому числі й безпеки, — втрутився Лука.

— І все? — закотив очі Адам. — Якийсь тип приходе у твій маєток без запрошення й щось там вимагає. Я не параноїк, утім хвилююся за безпеку своєї родини!

Сабін, зітхнувши, стиснула його руку.

— А ви взагалі впевнені, що Рейн та сама Лорейн Брайтон? — додав Адам. 

— Впевнені, — одночасно промовили Ніколас і Нішель.

— Так, не варто через мене сваритися! — голосно промовила Рейн. — Я та сама Лорейн Брайтон, і я сама розберуся зі своїм… минулим. А тепер пробачте, я краще піду.

Рейн не хотіла нагнітати ситуацію своєю присутністю. Тому мовчки забрала сумку й вийшла з вітальні. І за кілька секунд за нею пішов Артур. Утім її відхід лише поглибив суперечку.

— Хто тебе за язик тягнув? — Нішель шикнула на Адама.

— Ну вибач, — розвів руками Адам. — Це ж твоя сестра злочинниця, — фиркнув, і Нішель захитала головою.

— Ти навіть не знаєш, що вона пережила! Ти взагалі нічого не знаєш про неї! І скажи, хто з нас присутніх тут святий? Та на кожному з нас немає де клейма ставити! Ну, окрім Сабін і дядька Ніколаса!

— Я теж далеко не свята, — кивнула Сабін. — І за свою сестру та родину я готова піти на будь-які вчинки, навіть якщо вони незаконні.

— А я рятував життя не найкращим громадянам міста! — промовив Ніколас.

Місіс Евелін, зітхнувши, взяла зі столу бокал із шампанським і залпом випила.

— Я виросла серед людей, які особливо не відрізнялися доброчесністю, — голосно промовила жінка. — Все це — гроші, політика, бізнес, вплив... всі ми в тій самій грі. А я не боролася за свою Серену. І вона зростала в будинку біснуватого прокурора Блека. І також я замовила його вбивство. Так що ми з вами всі, пані та панове, не ликом шиті.

— Так, все, вгамуйтеся! — суворо промовив Лука.

— Я піду за Рейн! — Нішель піднялася з місця.

Лука, перехопивши її за руку, строго сказав:

— Нішель, ти не розумієш, що Рейн — не та, за кого ти її приймаєш. — Лука трохи послабив хватку, але не відпустив її руку. — Вона вже не маленька дівчинка. Вона виросла, і ти повинна прийняти той факт, що твоя сестра стала іншою.

Нішель поглянула на Луку з подивом. Вона завжди була вперта, але його слова змусили її зупинитися.

— Ти хочеш сказати, що я її не розумію?

— Я хочу сказати, що іноді найбільша небезпека для нас — це не зовнішні вороги, а те, що ми не можемо прийняти, як змінюються люди навколо нас. Рейн вже не та, якою була раніше, і це не завжди погано, Нішель.

Лука відпустив її руку, утім його погляд залишався жорстким, і він продовжив говорити:

— І деякі моменти з її біографії дійсно погані, утім ми всі робили помилки. Так, вона крадійка, і я не захищаю дівчину. Утім той чоловік Френк і жінка Кейт, які купили її в школі-інтернаті, виявилися злочинцями, які втягнули маленьку загублену дівчину у світ криміналу. І до речі, діаманти, які викрала Рейн у такого собі чиновника Томаса Грейсона, були застраховані.

— Що? — вигнула брову Нішель і поглянула на дядька. — Тобто були застраховані?

— Грейсон отримав дуже велику суму грошей за викрадені діаманти, які, до речі, у кримінальній справі Рейн Матгомері ніяк не проходили. І про їхнє зникнення було заявлено окремо.

— І як про все це дізнався? — схиливши голову набік, запитала Нішель.

— Не я шукав інформацію, а Артур. А також Френк зізнався, що підставив Рейн через те, що ніби його жінка Кейт полюбила дівчину й хотіла покинути всі незаконні справи.

Нішель застигла на місці, і її погляд став ще більш настороженим, а розум прагнув охопити всю цю нову інформацію.

— Боже мій, — Нішель знову присіла на диван і закрила обличчя руками. — Я ж фактично розповіла сама Френку правду про себе й свої кровні зв’язки з Рейн.

— Всі ми час від часу діємо за своїми переконаннями, навіть якщо вони не завжди виявлялися правильними, — закотив очі Адам.

— Пропоную позбутися того Френка! — серйозним тоном промовила місіс Евелін, і всі поглянули не неї.

— Мамо! — вигукнула Сабін і захитала головою.