Розділ 4

Артур, як і Рейн, приплив на судні. Ронні сказав, де саме живе його сестра, тому, ввівши в навігатор адресу, той сів у свою автівку й рушив. За кілька хвилин приїхав на зазначену адресу й вийшов з автівки. Йому назустріч вийшов охоронець, і Артур сказав, що йому потрібно терміново зустрітися із господарями. І вже за кілька хвилин очікування охоронець повернувся й провів його усередину маєтку.

Артур, зайшовши у вітальню, зупинився в центрі. І його погляд відразу звернувся до Кейт, а потім перевівся на Френка. Він знав, що цей момент буде вирішальним.

— Кейт… Френк, — почав він спокійно, не спішачи сідати. — Мене звати Артур. Я регент Луки Неро.

Кейт і Френк переглянулися. Їхні обличчя не видавали емоцій, але Артур помітив, як жінка насупилася й відвела погляд, тим часом як Френк трохи нахилив голову.

— Що тобі від нас потрібно, регенте? — в голосі Френка прозвучала холодна настороженість.

— Я знаю про всі ваші справи, — продовжував Артур, не підвищуючи голосу. — І я шукаю Лорейн.

Кейт нахмурилася, а Френк знизав плечима, намагаючись залишатися спокійним.

— Вона не приїжджала до нас, — виголосила Кейт, а її голос видавав скоріше роздратування, ніж переконливість.

Артур подивився їй в очі й прижмурився.

— Ми більше не маємо жодних справ із Рейн, — додала жінка.

Артур не спішив заперечувати. Він просто кивнув і, вийшовши з кімнати, швидко рушив до дверей. Охоронець за його спиною зачинив двері, і тиша запала в маєтку, поки Артур ішов по алеї, вдивляючись у темні будинки.

Із-за кутка з’явилася Келлі. Вона наблизилася до Артура, і усмішка на її обличчі виглядала майже іронічно.

— Кейт збрехала.

Артур зупинився, поглянувши на дівчину, а вона продовжила:

— Я підслухала вашу розмову. І ось, що я знаю: Рейн приїздила учора. Я випадково почула її розмову з Кейт. І дівка говорила про готель «Імперіал».

Артур здивовано підняв брову.

— Ти впевнена, що приїздила Рейн? — запитав він тихо, злегка нахиливши голову.

Келлі кивнула, її очі блищали від того, що вона розповіла таку новину.                                                                                                        

Артур кілька секунд мовчав, обмірковуючи почуте, а потім, не кажучи більше ні слова, повернувся й попрямував до виходу. Рейн все ще була на крок попереду, і тепер він був готовий до наступного етапу пошуків.

— Келлі, йди в будинок! Негайно! — до Артура швидкими кроками наближався Френк.

Артур, почувши голос чоловіка, зупинився й оглянувся.

— Щось пригадали, містере?

— Артуре, моя дружина трішки сказала не правду. Вона просто хвилюється за Рейн. Ну, і я також, звичайно.

— І що ж ви готові мені розповісти?

— Рейн дійсно в місті. Моя охорона стежить за нею. Про всяк випадок, щоб дівчинка не натворила біди.

— І де вона?

— Ну, мені потрібна від вас деяка гарантія, — зіщулився Френк.

Артур зітхнув. Він проколесив за нею пів країни. І ця подорож його вже втомила.

— Яка ще гарантія? — нахмурився Артур і стиснув кулаки, щоб не зацідити чоловіку в пику.

— Вона заселилася не в готелі «Імперіал». А гарантію я хочу від вашого боса, містера Неро. Я планую відкрити невеликий бізнес в Акройді, і тому…

— Який готель? — перебив Артур і схопив чоловіка за вухо.

Френк скривився від болю. Артур потягнув його до себе.

— Я запитав тебе, Френку, — повторив, стискаючи його вухо сильніше. — Яка адреса готелю?

— Я не скажу, — прохрипів він, але відчутно сіпнувся від болю. — У мене свої умови. Ваша гарантія...

Артур стиснув вуста. Він потягнув Френка ще ближче, і той, зрештою, не витримав.

— Готель «Старгейт», — ледве вимовив він, ковтаючи слова від болю.

Артур відпустив його, а Френк, розтираючи вухо, відступив на кілька кроків. Він хотів знову сказати про гарантію, утім, бачачи рішучість в очах Артура, зрозумів, що краще залишити це на потім.

Артур кинув короткий погляд на Френка й рушив до виходу.

Рейн відчувала, як світ навколо неї набуває більш яскравих кольорів. Міське життя приємно відволікало, і дівчина вирішила влаштувати собі невеличкий шопінг. Вона прогулялася кількома магазинами, які пропонували не лише одяг, а й косметику та аксесуари. Їй хотілося змінити щось у собі, обрати новий стиль і забути про старе життя.

Після кількох годин шопінгу Рейн потрапила до салону краси. Її волосся було тимчасово сховане під капелюхом, а тепер, сидячи в кріслі, вона спостерігала за тим, як майстер розчісує і стриже її локони. Кожен рух ножиць приносив відчуття новизни, ніби вона поступово ставала іншим, більш впевненим і новим варіантом себе. Через деякий час її волосся стало блискучим та коротким.