розважаємось як можемо

Хто знає як незабутньо провести вільний час, наповнивши його шаленим "флексом"? Звичайно, грирфомирці. Віхри (Шихри) - найвіртуозніші та майдудріші шкадобіти. Щось на кшталт вищого клану. І наступне - безпосередньо їх вигадка. Хоч раз за мегацикл(а бажано побільше) кількома родинами грирфомирці вибираються у так звані "Віхрові" гори (скелясті місцевості, в багатьох ущелинах та печерах яких проживають вищезгадані істоти). По прибуттю туди знахар - зазвичай це був/ла або я, або Флаурії (якщо ми літали разом) викликає Шихрів(це робиться за допомогою певної висоти вібрацій, яку складно відтворити сторонній особі, що ще не завчила її до дірок). І от, летять - скажений радісний натовп, що почув поклик і мчить на нього, передчуваючи традиційні веселощі та забавки. Шкадобіти збираються із неймовірною швидкістю, підхоплюючи бірдяшиків (й інших), що ще й не встигли зачекатися. Звичайно, роблять вони це без найменшого примусу. У подяку Віхри завжди отримують щось смачненьке. Особливо цей вид полюбляє солодощі. Отримавши подарунок, створіння злітають у небо і несуть свого вершника, куди вони бажають. Проте навіщо ж таким займатися крилатим бірдяшикам чи іншим істотам, що й без того здатні літати? Бо це зовсім інші відчуття! Ніщо не йде у порівняння з польотом на могутній спині Шихра. Традиційно шкадобіти облітають Краìнстр(загалом так називають печери, населені істотами, подібними до земних крабів, тільки дуже великими, але в даному контексті це буквально "Батьківщина", тобто найрідніші для них місцевості). Після подорожі Віхри повертаються до своїх "хаток", залишаючи "пасажирів" на стартовій точці, але старих знайомих можуть і до "домівки" підкинути. Незабутні враження гарантовані!(Так, реклама Грирфомиру, а що?) Після польоту Шихри отримують ще порцію солодощів, подяк та обіймів, після чого всі можуть йти далі по своїм справам.

А от ще одна розвага "грирфомирці edition": імпровізація на Колюко-Йожах. Для кожного з нас властиво шукати щось прекрасне у кожній дрібниці навколишнього світу. Так і перший бірдяшик, що потрапив на поверхню одного з астероїдів помітив, що місцеві гори мають Сийки - алмазні круги, що обертаються на мінеральних пластинах, на яких часто зростають колючі кам'яні "чагарники", - видають чарівні звуки, що сплітаються в унікальні музичні полотна. Після оголошення такого відкриття на найближчі Колюко-Йожі вибралося кілька грирфомирців на розвідку. Міжпланетні мандри взагалі були нормою для багатьох жителів системи Серіе, тому що їх тіла повністю пристосовані до перепадів тиску, можуть спокійно існувати без повітря(бо не дихають у більшості випадків) та здатні набирати на власних крилах швидкість до світлової. Тож до сусіднього астероїда добратися - взагалі без питань. Дослідження продовжувалися та набирали обертів. Були знайдені також інші механізми "музичного дива": сиц'анни - гранітні плити та палички, що б'ють по них, необхідні для задання ритму і створення пауз. Механізм Колюко-Йож отримав назву Соорутьє.

В імпровізації завжди допомагають вже відомі нам Віхри. Завдяки своїм значним розмірам та вазі могутні шкадобіти можуть з легкістю порушувати магнітне та гравітаційне поле невеликих астероїдів, нагрянувши туди цілим натовпом. Аби вплинути на Соорутьє, Шихри кружляють навколо вибраної(придатної для цього) Колюко-Йожі, виконуючи Інтгерірру - "танок тіней", рухи у певному алгоритмі, який "надихає" астероїди на звучання, насправді ж просто змушуючи механізми рухатися за допомогою взаємодії з місцевою силою тяжіння. А так як Шихри ще й наділені здатністю читати думки, вони без особливих зусиль можуть передати задум імпровізатора. Сам же митець при цьому повинен стояти майже нерухомо, виконуючи лиш певні набори рухів, подібні до диригування, ще давно вивірені емпіричним шляхом. Проте потрібно це зовсім не захопленим польотом шкадобітам, а алмазним Йорам - крихітним створінням, тіла яких вкриті кам'яною "бронею", а зовні вони нагадують ящерів-їжачків. Уловлюючи гру тіней на поверхні, ці підземні істоти сприймають її як сигнал до активних дій.

Тоді Йори починають бігати по внутрішній частині астероїда, штовхаючи Сийки та Сиц'анни у потрібному напрямку. Починаючи тертися один об одного, системи всередині Соорутьє створюють усе необхідне для того, щоб музика нарешті народилася. Адже не так-то просто запустити настільки складний процес. Готово - можно музикувати до втрати останніх сил. Авжеж, це справа тяжка для всіх учасників. Але воно того варте. Зазвичай імпровізацію обриває сам "композитор", що повністю вибився з колії. У подяку Віхрам залишають їх улюблений Піркар - солодка прозора "кора" деяких низьких "рослин", що опала через зміну клімату та була певний час витримана у холоді, а Колюко-Йожі та її талановитим жителям - Попросник - живу істоту, що добровільно поселяється на різних планетах, допомагаючи там формуватися максимально насиченим на корисні та поживні речовини горам та пагорбам. Зовні трохи нагадує пальму.