у загальному

Грірфксовтев'їрое, або Грирфомир - велика мультикольорова планета в Білому Космосі в галактиці Луй. Навколо неї – пояс із Колюко-Йож – мініатюрних астероїдів, густо вкритих горами. Гри/ірфомир - далеко не одинока планета. Вона є частиною системи Серіè, що складається з 7-ми зірок, із Серіè-Імìк на чолі, і кількох планет. Найближче до центрального світила знаходиться Шкадобітиний Світ. Поза системою блукають небезпечні Чорні Портали(діри). Але про це все трохи згодом.

Грирфомирська флора та фауна надзвичайно багаті. Планета населена мільярдами різноманітних живих істот. Почну, мабуть, з того різновиду, до якого належу і сам/а. Ми називаємося бірдяшиками. Дуже складно пояснити людині, що є такою істотою, але можливо. Зовні із земних тварин ми найбільше нагадуємо, мабуть, котів. Проте різниця залишається колосальною. Складаються всі грирфомирці із тонких матерій, недоступних людському сприйняттю. Тіла бірдяшиків м'які, рівномірно вкриті тканиною-вовною-пушком, що нагадує на дотик шовк або якісний оксамит. Навколо "мордочки" він може рости інтенсивніше, наче волосся на голові у "хомосапієнсів". На відміну від земних жителів, бірдяшики не мають стегон і плечей, тому що замість скелета всередині них ховається складний членистий каркас з твердого, але пластичного матеріалу, що зовні нагадує залізо, елементи якого поєднуються один з одним за допомогою рухливих шарнірів. Між "кістяком" та зовнішніми покривами простір заповнений дрібними "судинами", за фактурою схожими на м'якоть лимону або апельсину, заповненими синьою, блакитною, фіолетовою або зеленою(холодного відтінку) рідиною. Внутрішні органи відсутні. Бірдяшик може мати велику кількість рівноправних кінцівок - лапурепь (від 2-х до 18-ти). На кінцях вони поділяються на 2 чи більше "пальці", на яких зазвичай знаходяться пазурки. Кількість їх також варіюється від 2-х і до приблизно 10-ти. На мордочці бірдяшика часто розташовуються різноманітні локатори, каміння сили, дещо, схоже на зуби, роги, подібні до німбів або трубчасті структури тощо. Там же знаходять своє місце надчутливі очі без зіниць, що світяться у темряві. Від 1-го до кількох десятків "зорових апаратів" може прикрашати "обличчя" такої істоти. Забарвлення найчастіше зустрічається наступне: поверхня ока повністю заповнена кольором, що переливається, наче плівка бензину на калюжі і яскраво сяє у темряві, неначе ліхтар. Амфори або каміння сили можуть також знаходиться на будь-якій іншій частині тіла. Деякі бірдяшики мають крила, зябра, хвости. Їх кількість і зовнішній вигляд також дуже варіативні. Наприклад, крила можуть нагадувати ті, що на землі мають метелики, бабки, кажани або птахи. Один бірдяшик може мати 2-8 або більше крил. Ареалом проживання можуть бути як поверхні, так і підземні, підводні, внутрішньовулканічні та інші локації. У нас надзвичайно хороша регенерація.

Відразу хочу відмітити, що усі грирфомирці особливо дружелюбні, велелюбні та миролюбиві. Кажуть,що Грирфомир навіть було визнано другою за рівнем доброти та привітності планетою з усіх нині відомих. Грирфомирці ніколи самі не починають конфліктів, а 3 наших головних правила звучать наступним чином:

1. ніколи не роби нікому шкоди/болю, не забирай чуже життя

2. завжди поступайся

3. подаруй любов і добро, допоможи іншим

Насправді у Грирфомирі існує куди більше різноманітних правил, яких дотримуються усі жителі без винятків абсолютно добровільно. Тому що просто не бачать необхідності кривдити когось або робити щось погане. Усі закони нашого світу зібрані у так званому "Кодексі", який колись був записаний Флаурії Мію. Для того, щоб зробити це, у свій час він/а об'їхав/а увесь світ. Без жартів. Флаурії мандрував/ла від одного племені до іншого, питаючи, чи згодні вони на те, щоб негласні правила співіснування грирфомирців були увічнені у письмовому вигляді. І усюди він/а зустрічав/ла активну згоду. Так з'явився сувій у важкій чорній обгортці, в якому за допомогою грирфомирської в'язі було задокументовано усі закони повсякденного життя. Туди, окрім головних правил, увійшли також закони про збереження миру, загальну свободу тощо.

Цей вчинок прославив Флаурії на всю планету. Не тільки бірдяшики, а й інші мешканці, хотіли отримати собі копію "Кодексу". Тому великому/їй реформаторові/ці довелося зробити ще одну навколосвітню мандрівку, дозволивши усім бажаючим переписати славетну "книгу".

Є у грирфомирців і свій, так би мовити, фольклор. Наприклад, трошки дивакуваті повір'я. Довгий час я проживав/ла у племені Мімісі, де познайомився/лася із найрізноманітнішими байками. Серед них особливо запам'яталася легенда про створення світу. І звучала вона приблизно наступним чином:

"Колись дуже давно, коли ще не існувало нічого, невідомо звідки з'явилася чи то пилинка, чи пушинка. Була вона сама-самісінька серед нескінченної пустоти. Стало сумно пилинці, і почала вона дмухати, допоки не з'явилася друга. Разом було їм веселіше. Минав час і вирішили пушинки створити ще більше собі подібних. Так з'явилися на світ і третя, і четверта... Їх ставало все більше - зібрався вже цілий хоровод. Тоді об'єдналися усі пилинки в одне ціле, утворивши чудернацьку істоту, що зовні нагадувала диво-птаха. Сяяв він усіма можливими кольорами, та був настільки гарним і різнобарвним, що можна було втратити зір, споглядаючи його. І почав птах шалено танцювати, перетворившися на Боршомбеля-Міу(або Мів). Він/а змайстрував/ла дивовижну споруду, що нагадувала чи то клітку, чи металеву колонну, виконану з ювелірною майстерністю. У ній зародилася трійця божественних істот, які пізніше звільнилися і намалювали увесь світ."

Вік грирфомирця набагато довший, аніж людський. Живуть вони тисячами, мільйонами та навіть мільярдами мегациклів (щось на кшталт років). Найстаріший бірдяшик, який проживає у Грірфомирі і по сьогоднішній день, з яким мені довелося бути знайомим/ою - Філен Мі-Деї Зу-Мі. Він/а стверджує, що існує ще з моменту заснування планети. Проте довіряти йому/їй я б не став/ла, тому що після війни багато бірдяшиків втратили розум. Але про це також поговоримо трохи пізніше.