40.

Герман все-таки втрутився. І вже через два дні після його візиту, Владу протягнули пропуск і попросили не їхати з міста на час розслідування.

 — У мене контракти горять, поки ти тут прохолоджуєшся, — спокійно заявляє Ад, коли Влад приїжджає до нього в офіс. — А ще мені потрібна твоя допомога.

 — Як Сова? — запитує Влад про те, що давно наболіле.

Він хотів одразу рвонути до Сови, але передумав в останній момент. Що він їй скаже? Як пояснить, що вона тепер його дружина? Він трусив і сам не зізнавався собі в цьому.

 — Сова? — Герман відривається від паперів, проводить п'ятірнею по волоссю. І дивиться так дивно, що Влад чортихається  впівголоса. Сам винен – проколовся.

— Нормально начебто, — хмикає Герман, не зводячи пильного погляду

 — Так ніби чи нормально? — хмуриться Влад, відчуваючи, що Герман явно глузує, хоч і мовчить.

Герман різко встає з-за столу.

 — Два дні тому примчала до мене, зажадала, щоб розшукав декого. До речі, я розшукав. Інформація на столі, — він киває на капронову папочку.

Влад розкриває. Всередині фотографії. Багато.

На одних жінка середніх років у темній сукні і з чорною траурною стрічкою в сивому волоссі.  Зоя Василівна, колишня теща Влада.

На інших Булигін з фігуристою брюнеткою.

Її Влад теж знає.

Інга, молодша сестра Соні. Так от значить, хто вирішив його підставити.

Залишається лише одне питання: хто з них убив Соньку? Інга? Булигін? Чи удвох?

 — Сова бачила? — запитує Влад чомусь хрипко.

Герман хитає головою, пильно спостерігаючи за Воліним. І Владу не подобається цей погляд.

 — Хочеш щось запитати?

Він хоче, Влад відчуває, що Герману багато чого хочеться не тільки сказати або запитати, а й зробити. Його примружений погляд, що обіцяв як мінімум перелом половини кісток тулуба, красномовніший будь-яких слів.

 — Тримайся від моєї доньки подалі, — в його тоні немає дружнього прохання, скоріше загроза, невисловлена, але тому не менш ясна.

 — Ти говорив, тобі потрібна моя допомога, — замість відповіді переводить Влад тему розмови.

Та й що відповідати? Що вже не зможе без неї? Що вже зробив все або майже все, щоб вона була якомога ближче?

Мабуть, зараз не найкращий час. Принаймні, поки Влад не поговорив з Совою. Та й провокувати Германа, коли сам Влад не в кращій формі рівносильно самогубству.

Вони обидва це розуміють, тому Герман з легкістю приймає подачу Ігоря перевести розмову на справи.

 — Потрібно перевірити ще раз всю бухгалтерію Аліси за останні п'ять років.

 — Що шукаємо? — Влада не дивує прохання Германа.

Той рідко ставить прості завдання і не вважає щось нездійсненним. У цьому весь Герман —завжди домагається, чого хоче, навіть якщо для цього потрібно пройти сім кіл пекла.

 — Все, що здасться тобі підозрілим. Марк вважає, що в її найближчому оточенні — ворог.

Влад киває. Аліса Герман – дружина старшого брата Адама. Марк Герман зник п’ять років тому. Майже всі вважали його загиблим, а він зовсім нещодавно повернувся. Виявилось, що тоді, п’ять років тому Марка намагались вбити, але не добили. І так склалась доля, що весь цей час Марк прожив у селі, оточений турботою рідного діда самого Влада.

Волін посміхнувся власним думкам. Так, доля та ще вигадниця.

Марк Герман повернувся і прагне справедливості. Все правильно.

 — Скільки у мене часу?

 — Його немає, Владе.

Волін киває і, прихопивши папку, виходить з кабінету великого боса.

У Аліси точна бухгалтерія, прописано все до дрібниць, зафіксовано, задокументовано.

Влад не здивується, якщо Аліса сама за всім стежить. Він багато чув про неї: холодна, розважлива бізнес-леді. Снігова Королева. Багато бруду і багато лестощів. Але між тим, вона розвивала бізнес, допомагала сиротам, влаштовувала благодійні аукціони. Вона жила справою чоловіка, як дихала.

І Влад радий, що Марк все-таки живий і що знайшовся. Тепер Аліса, нарешті, зможе зайнятися дівчатами, не розриваючись на сім'ю і бізнес. Так правильно.

Дружина повинна бути не тільки другом, але і ніжною, коханою дружиною, яка ростить дітей і чекає чоловіка вдома.

Бізнес — не жіноча справа.

І Владу зовсім не подобається, що Сова — єдина спадкоємиця Германа. А в тому, що вона неодмінно влізе у все це, коли з’явиться потреба — Влад не сумнівається. Вона дійсно дочка свого батька, хоч і маленька ще.

А ще вона його дружина.

Влад відкидається в кріслі, розтираючи очі.

Дружина. Яке правильне слово. І, нарешті, воно прив'язане до тієї, що стала сенсом його життя.

Посміхнувшись, Влад повертається до документів.

А до ранку він знаходить те, що шукає.