28.

А я…тільки закушую губу, не помічаючи, як пам’ять закручує у вихорі спогадів…

 ... — Софі, це питання життя і смерті, — канючить Філ, намотуючи кола навколо мого робочого столу.

Заважає, гад, відволікає.

І камені розсипаються по поверхні, так і не зібравшись у візерунок.

Та щоб тебе, французе чортів! Скільки разів просила не заважати мені, коли я працюю. Ні, приперся серед робочого дня, коли і без нього нічого не виходить, і знову на життя скаржиться.

І навіщо я йому тільки ключі дала?

Ох, я тобі влаштую, Філе. Будеш знати, як бісити мене, коли я тут намагаюсь вловити за хвіст своє натхнення.

Вдих-видих.

Відкладаю в сторону пінцет, знімаю окуляри і дивлюся на скуйовдженого блондина, що зображає диво-оченятка кота зі Шрека.

 — Чийого життя, Філе? — скептично дивлюся на друга.

 — Мого, Софі, — зітхає Філ, зарившись пальцями в і без того скуйовджене волосся. — Мого щасливого холостяцького життя, Софі.

 — Навіть так? — відкидаюся на спинку стільця, схрестивши на грудях руки. — Що цього разу, Філе? Знову перепив і опинився в ліжку з панянкою? Чи у твоєї нової пасії знайшовся захисник?

 — Дуже смішно, — кривиться Філ. — Тільки все набагато гірше.

 — Що? — награно округляю очі. — Ти опинився в ліжку з хлопцем? Філе, не може бути...

 — Марі! — в його голосі дзвенить жах. Пирскаю зі сміху. — Все набагато гірше.

 — Що, чергова дівчина-таки охомутала тебе? — продовжую жартувати над другом.

Його розчулений і розпатланий вигляд мене забавляє. Неможливо повірити, що у такого ловеласа, як Філ, може статися щось серйозне. Максимум — чергова його панянка вирішила відловити блондинистого у своє власне користування. Втім, не в перший раз. І кожен раз Філ умів створити з цього цілу драму.

 — Батько дзвонив, — важко зітхнувши, Філ бухається прямо на підлогу.

Відносини у Філа з родиною непрості. А все тому, що замість сімейного бізнесу Філ вибрав танці. І треба сказати досяг успіху, раз вже п'ять років танцював у кращому шоу-балеті Європи. Правда, в останні півроку йому довелося перекроювати життя і кар'єру через травму. У цей непростий момент ми і познайомилися: Філ тоді бухав по-чорному, а я збирала себе по шматках після втечі. Загалом, батько заняття сина не схвалив, погрожував позбавити сина спадщини, але Філу якось і не подобається займатися батьківським бізнесом, до того ж він відчайдушно боїться висоти і всього, що літає, та й собі на життя сам заробляє.

І непогано, навіть з огляду на його зруйновану кар'єру танцюриста.

 І те, що дзвінок батька не на жарт стривожив Філа, стає ясно по його відчаю, що читається в синіх очах, коли він подивився на мене, сидячи на підлозі.

 — Що цього разу, Філе? — я вибираюся з-за столу, сідаю поруч і він тут же утикається обличчям мені в коліно. Розбитий хлопчисько, хоча старше мене на вісім років.

Я навіть забуваю про те, що друг відволік мене від замовлення, яке я повинна зробити до кінця тижня. Хіба це важливо, коли, схоже, у друга трапилось щось дійсно серйозно?

 — Марі, — видихає мені в коліна.

А сам напружений, як струна. Значить, дійсно щось серйозне. Філ шалено любить свою молодшу сестру і якщо з нею щось трапилося — реальний привід для переживань.

 — Що з Марі, Філіпе? — і власний голос звучить несподівано глухо.

 — Батько вирішив видати її заміж. Заміж, Софі! Але ж їй всього сімнадцять! — тепер у його словах відчай.

А я не стримую усмішки: що ж татусь у них такий повернутий на весіллі. З сином не вийшло, за дочку взявся. А та, судячи з розповідей Філа — дівчинка творча, м'яка, не здатна піти проти батька. Виходить, знайшов-таки батько слабке місце сина.

Навіщо, цікаво?

 — Ну і що тут поганого? Іноді дівчата хочуть заміж, — кажу я і тут же ловлю на собі осудливий погляд.

 — Марі — художниця, Софі! — видає він так, ніби одна його фраза все мені пояснює.

Я лише знизую плечем. Ну то що? Яка різниця, хто вона: художниця, модель або просто дурна розмальовниця машин, — заміж хочуть всі молоденькі дівчатка. І чим цнотливіша дівчинка, тим мрії її гостріше, яскравіше, а їх руїни важче.

— Їй вчитися треба, розумієш? — він різко схоплюється на ноги, міряє кроками кабінет, в один момент заповнюючи собою весь простір.

Енергійний, нестримний, поривчастий.

Як його можна приручити? І навіщо?

Я не розуміла його батька. Адже тільки такий Філ справжній, такий він живий. А позбавити його самого себе — рівносильно смерті.

І тільки дивлячись на Філа, я розумію, як мені пощастило з батьком. Він ніколи не намагався мене зламати, навіть коли мало не згорнула собі шию на його байку. Мені тоді п'ятнадцять було. Ми з матір'ю посварилися і я рвонула в ніч. Батька вдома не було, але я знала, де зберігаються ключі від його «сапсанчика». Я не знаю, як він опинився тоді на шосе. Але знаю одне: в ту дощову ніч я ледь не збила власного батька. Загальмувала, злетіла в кювет, відбувшись розпоротою долонею і розірваним одягом.