13.

Влад, відкинувшись на подушки, приглушено сміється. І я розумію, що потрапила по-крупному. Що ось зараз здала себе...нас з потрохами, хоча не планувала зовсім комусь розповідати про бурхливо проведену ніч у компанії задоволеного сусіда.

Хоча з іншого боку, якщо порозмислити – Тіна сама буквально вчора видала мене заміж за одного нахабного друга дитинства, який навіть не відповів на жоден мій дзвінок. Як і подруга, до речі, яка неочікувано притихає на тому кінці зв’язку і я наче бачу, як вона хмурить брови і закусює губу у роздумах.

Тихо пирхаю, настільки реальна вийшла картинка. 

— Софі, ти що, не одна?

Яка проникливість, просто вражаюче. Зітхаю, старанно придумуючи, як би відповісти. Без втрат, так би мовити.

Хоча що я втрачаю?

— Звичайно, не одна, — хмикаю весело, напевно заразившись від свого невгамовного сусіда, який дивиться задоволено і цей його погляд пропалює мене до кісток. — У мене майже медовий місяць завдяки декому. Часом не здогадуєшся, хто той щасливчик?

— Гроза, ти що, з Гаррі все ж таки?! — Тіна кричить так, що я відсуваю трубку на безпечну для своєї барабанної перетинки відстань. І чого так репетувати, наче після її вчорашнього вітання це якась несподіванка? — Ти що, зовсім з глузду з’їхала?!

Не вгамовується моя експресивна подруга. А я волію дати їй виговоритися, тому що перекричати Тіну просто неможливо.

Сама я при цьому вивуджую вивуджую з шафи джинси і светр з високим коміром. Під светр — біла майка і проста білизна під джинси. І все це під обурені вигуки Тіни в трубці, що виводить з себе, трель дверного дзвінка і незворушність сусіда, який дивиться так, немов зжерти дуже хоче.

— Тіно, досить вже знущатись над моїм дзвінком!  — доводиться переключитися на гучний зв'язок. Одягатися з телефоном в руці чертовски незручно. На Влада волію не дивитися. — Я вже одягаюся! І ні, я не забула про іспит. Та щоб тебе, — це вже светру, в якому я примудряюся заплутатися.

А Тіна продовжує виносити мені мозок на тему, що цей козел Гаррі мене тільки використовує.

Пф, а сама тільки вчора мене за нього заміж видавала. Це ж треба які зміни всього за добу!

Що насрати (і звідки тільки нахапалася таких слівець наша тонка душа?) йому на мене, йому хочеться до мого татуся поближче бути, щоб…

Далі дослухати мені не дають.

Влад одночасно робить відразу кілька речей: відключає Тіну і стягує з мене перекручений геть светр. А потім надягає його на мене, поправляючи високий комір і чмокнув у кінчик носа. І вже зовсім одягнений сам. І коли тільки встиг?

— Значить так, ти зараз йдеш на кухню і нормально снідаєш. Кава і млинці на столі. А я тим часом йду до себе, приймаю душ, переодягаюся і везу тебе в Інститут. Зрозуміло?

Киваю, як заворожена, насилу придушивши гостре бажання віддати честь.

— Ну і чого стоїмо? Дуй на кухню. Живо!

— Є, товаришу генерале! — жартівливо козиряю, не втримавшись. Але на порозі завмираю. — Там за дверима Тіна, — попереджаю.

— Прорвемося, — відмахується Влад.

Як саме він має намір прориватися повз фурії Тіни я вважаю за краще не бачити. Втім, приголомшене обличчя подруги говорить само за себе: прорив пройшов без втрат. Принаймні, з боку мого веселого сусіда.

— Це...не…Гаррі, — не зводячи загіпнотизованого погляду з вхідних дверей, видихає Тіна.

— Безумовно не він, — погоджуюся з подругою, ховаючи посмішку в чашці кави. — Чи ти хотіла, щоб я дійсно за нього заміж вийшла?

Тіна хитає головою, задумливо прикусивши губу.

— А ... хто? — вона все-таки сідає на стілець і переводить на мене вражений погляд.

Знизую плечем.

— Лупоочік.

— Лупо...хто? — її і без того великі оченята перетворюються на блюдця.

А на обличчі — все теж потрясіння.

— Лупоочік, — повторюю з посмішкою.

І на її красивому обличчі раптом прослизає розуміння, про кого йдеться. Розуміння і захоплення. Є від чого, факт. Гарний мій котяра, розкішний просто.

Зітхаю, відставляючи чашку з недопитою кавою.

— Софі, я в шоці, — відмирає, нарешті, Тіна і нахабно відпиває каву з моєї чашки. — Який самець. Ммм, — і закочує очі, розпливаючись у коварній посмішці. 

— Все, досить! — встаю різко, розсердившись чомусь.

Сиджу тут як слухняна дура і чекаю благородного сусіда. Дудки йому! Сама доберуся, а то уявить собі казна-що. А нічого! Подумаєш, ніч разом провели. Це ще не дає йому ніякого права мною керувати! Тато собі такого ніколи не дозволяв, а тут якийсь незнайомий чоловік, від якого мій мозок перетворився на желе. Ще й Тіна зі своїми вибаченнями, що повірила у новину Гаррі про наші заручини, яка з’явилась ще декілька днів тому на його сторінці у соцмережі. Повірила, образилась, що я нічого подругам не повідомила і навіть з днем народження не привітала. І все це разом скручує всередині спіраль якоїсь ірраціональної ярості.

— Ти на машині?