Розділ 12 Не все зразу (частина 4)

Вони повернулися в кімнату і сіли за столик. Морквик подав дівчинці кусок морквяного пирога і налив чай.
—    Ти точно впевнена, що хочеш потрапити в скляр ігрової гвардії?
—    Точно.
—    Аль, це дуже небезпечно. Дуже… Скляр охороняють два охоронці, а щоб зайти всередину треба не тільки пройти їх двох, а ще й безліч рівнів ігор, через які тебе зразу помітять на радарі, бо система буде порушена. Задзвонить сигналізація, всі збіжаться в скляр, а з тобою можуть зробити будь-що. Навіть можуть бути катування. Правда, сучасними методами. Електрошокером і таким всяким. Можеш вірити — можеш не вірити, але це не жарти.
—    Морквику, в житті потрібно ризикувати. Як обійти охорону і виграти ігри, ми це придумаємо. 
—    Але ти ніколи не грала ні в одну ігрову гру!
—    А це в загалі що таке? 
—    Ну от. Приїхали… 
—    Якщо ти мені не поясниш, я знати не буду.
—    Слухай уважно, двічі повторювати не буду. Після гвардії є дві гри, які потрібно пройти. Якщо ти будеш вигравати — будеш невидимим, радар тебе не помітить. Проте, як тільки ти допустиш одну-єдину помилку — з‘явиться сигналізація і тоді буде не до жартів. Є всього дві гри. Але ти не думай, що їх пройти дуже легко. Це як дві головоломки в розумі. Я точно не знаю, що там таке, але знаю, що це не який легенький тестик.
—    Я зрозуміла. Як нам пройти через гвардію?
—    Ми проліземо по трубам, але тобі прийдеться бути тихо і не потрапляти в тисячу і одну пригоду, в якій ти залишаєшся жива, але фізично пошкоджена.
—    Що?!
—    Не падати.
—    Ааааа. Це я вмію. Не переживай.
—    От і ні не вмієш. Ти падаєш всюди, де тільки можна і куди тільки можна, тому переживати тут треба.
—    Ладно, не буду спорити. 
—    Ти зрозуміла, що маєш робити?
—    Не падати.
—    Запам‘ятай це і вбий собі в голову. Як тільки повернемося з скляру — падай стільки захочеш.
—    Окей. Договорилися. – посміхнулася Алька.
—    Ти що падати хочеш? – відкрив рота заєць.
—    Ти ж дозволив. – розвела руками дівчина.
—    Аааа. Ну, добре. А і ще. З скляру ти повертатимешся сама.
—    Що? А ти де будеш?
—    Я не зможу з тобою пройти в скляр. 
—    Чому? 
—    Це небезпечно. На шерсть в одного охоронця алергія, він почне пчихати і зрозуміє, що поблизу зайчик. Так нас помітять. Тому через ігри і в самий скляр ти будеш йти одна і повертатися одна.
—    А який шлях назад?
—    Всередині скляру за однією полицею є таємний вхід. Коротше, ти мусиш перепробувати всі полиці, правильна полиця відкриє прохід, через який ти дістанешся на перший поверх біля стіни, де столова. Потім тихенько піднімешся нагору. Ти маєш встигнути до 23.00 год. Якщо не встигнеш, то ховайся. В школі будуть провіряти, чи ніхто не вештається по коридорам.
—    Але як Елвіна ніколи не помічали, коли він часто ходить вночі?
—    Елвін — один з найкращих. Йому все дозволено. Чим вищі в тебе оцінки, тим більше в тебе привілегій. А якщо ти не забула, то в тебе найгірші оцінки в усій школі, а значить найменше привілегій. 
—    Та як таке забудеш. – почухала голову дівчина. 
—    Аль, тепер ти знаєш всі нюанси операції на цей раз не врятуй чемодан, а дізнайся пророцтво. Ти зможеш?
—    Зможу. Правда, я сумніваюся щодо ігор. Якщо я помилюся, куди мені тікати?
—    Тебе спіймають.
—    І будуть катувати? 
—    Можливо. 
—    Сумно звучить, але виходу нема. 
—    Вихід завжди є.
—    Проте на цей раз виняток, що виходу нема. – заперечила Алька.
—    Окей. Візьми з собою наплічник і склади щось собі поїсти. Ти будеш довго шукати пророцтво.
—    А хіба, якщо я там довго буду, то мене не помітять?
—    Ніхто не має права зайти в гвардію без дозволу. А якщо ти пройдеш ігри, то вони створять захист на п‘ять годин. Якщо хтось захоче зайти саме в ці п‘ять годин, то просто не зможе. Навкруги скляру буде захисний чорний купол. Ніхто не зайде всередину. Тільки ти зможеш вийти з заднього ходу. 
—    Окей, я зрозуміла. Ти проведеш мене до ігор?
—    Звісно.
Алька миттю побігла складати ранець. Всередину поклала кілька батончиків і пляшку води, а ще взяла з собою ручку і блокнотик.
—    Я готова.
—    А ти будеш йти у шкільній формі? – запитався зайчик.
—    А що мені вдягати? 
—    Придумай щось. Поігруй. Уяви якийсь наряд і він з‘явиться на тобі. 
Дівчина напряглася і подумала про джинси на високій посадці і чорну футболку. Проте нічого не получилося.
Алька зажурено поглянула на Морквика.
—    Та нічого, не все зразу і тобі пасує шкільна форма. – спробув підбадьорити дівчинку заєць.
—    Дякую. – приязно посміхнулася вона. 
—    Ти завжди стараєшся бути веселою і не звертати уваги на неприємності. Це хороша якість.
—    Треба шукати у всьому позитив. Вирушаймо.
Вони тихенько вийшли з кімнати і попрямували до вентиляційної труби.