Дівчинка направилася в свою кімнату. Відчинила двері і побачила Морквика, який сидів за столом і швидше-всього жував морквяний пиріг.
— Морквику! – Аля кинулася на нього душачи обнімашками.
— Оййй, Алька, я теж скучив. Досссииитьььь менееее дуууушиииитиии. – заледве вимовив він.
— Вибаччччч, я не хотіла. – посмутнішала вона.
— Та нічого, то як перші дні в школі?
— Жахливввеееезззнооо.
— Просто-таки жахливеееезззнооо?
— Ага. Правда, є успіхи. Я змогла познайомитися з Кароліною, яка швидше зі мною познайомилася, коли рятувала мене від Алекса і його компанії.
Зайчик поглянув на дівчину вкрай здивованим поглядом і мовив:
— Алекс і його компанія зачіпалися до тебе?
— Так… Алекс образився, бо Єва була чогось через мене вчора злою і получається, що я їм щось підпортила.
— Але ж ти не винна.
— От і я про що!
— Ну, нічого, повір мені, Алекс не такий поганий, яким здається.
— Хотілося б у це вірити. – заскиглила маленька. Ти мені зможеш допомогти?
— У чому? – запитався Морквик.
— Я хочу потрапити в скляр ігрової гвардії.
В зайчика, коли це почув, кусок морквяного торта з рота випав.
— Що-що?
— Скляр ігрової гвардії, чому ти так дивуєшся? Ти ж вроді знаєш всю школу.
— Аля, туди не можна просто так піти.
— Я знаю, але мені потрібно туди.
— Для чого?
— Ти ж знаєш, що в мене дар віри і мені треба віднайти спадкоємицю, тому я хочу ще раз перечитати пророцтво, щоб у всьому звіритися.
— А не можна просто вірити людям?
— Ні. – коротко відповіла дівчина.
— Окей. Зараз щось придумаєм, але треба, щоб Роботок не дізнався, бо він у будь-якому випадку тебе здасть.
— Знаю…
— Що ви тут говорите? – почувся голос набридливого робота.
— А ти куди з валізами? – здивувалася Алька.
— Ой, я тебе терпіти не можу, тому за тобою буде приглядати Морквик. – махнув рукою і посміхнувся робот.
Стоп! Роботи посміхаються?!
— Я тепер її помічник, тому попрошу тебе ставитися до Алька з кращими манерами. – почав зайчик.
— Ти ще малявка, хоча я дякую тобі, що доглядатимеш за цьою тупіцею.
— Хто-хто?! Малявка?! – заскреготів зубками Морквик.
— Тупіца?! – розізлилася дівчина.
Зайчик поглянув на Алю. Аля поглянула на зайчика і вмить зрозуміла, що він хотів мовити цим поглядом.
Дівчина піднялася і взяла попід руку Роботока, а Морквик натомість взяв робота в іншу руку.
— Що ви робитеееееее?! – почав кричати робот.
— Робимо так, щоб ти не забрюднював свіже повітря в нашій кімнаті, ти ж прилад, техніка. – мовив заєць.
Алічка з Морквиком підійшли до дверей і миттєво виштовхали з кімнати робота, який полетів по сходам та у відповідь кричав лайку.
— Ого, а роботи вміють матюкатися? – здивувалася Аля.
— А ти що не знала? – тепер здивувався зайчик.
— Ні. – помахала головою дівчина.