Розділ 12 Не все зразу (частина 1)

Розділ 12 «Не все зразу»
Алька вже була в кабінеті біології, з пошуками дівчинці допоміг Морквик, бо сходинці було соромно, що вчора кинула дівчинку. 
Просторий кабінет, білі парти. Як завжди галактичні. Сідаєш за стільчик, а він може стати м‘ягким і таким, що крутиться. А на парті звичний ноутбук, який прозорий, тільки края світяться яскраво синім. У кімнаті багато різних продуктів праці. Біля вчительського стола, який такий самий, як в учнів, тільки ширший, стоїть робот-людина. На ньому видно всі органи і частини тіла. Аля вирішила підійти до нього, всерівно ще ніхто не прийшов на заняття. Вона обережно доторкнулася до серця і тут голосно на весь клас пролунало:
—    Серце — це конусоподібний м‘язовий порожнистий орган кровоносної системи, який своїми ритмічними скороченнями прокачує кров або гемолімфу через судини тіла, забезпечуючи таким чином живлення і дихання тканин.
Аля з переляку відстрибнула, а він далі торохкотів про функцію серця, серцеву пересадку, донорів. Дівчинка взяла себе в руки, підійшла і знову натиснула на серце. Робот замовк. 
—    Охх. – зітхнула вона з полегшенням.
Звісно, мало б кого налякала така річ, але коли ти таке бачиш вперше і ще й різкий голос лунає на весь клас, тоді страшнувато. 
Я знову присіла за першу парту біля вікна. Задивилася на краєвид, милуючись озером. І в мене було кілька питань, на які я поки що відповіді не знала. Це озеро видно з будь-якого вікна школи, як так? Я ж коли востаннє була на нічному візиті — бачила, що озеро лише з одного боку замку… Проте її роздуми перервалися, як тільки декілька учнів забігли в клас і зайняли вільні місця. 
Незабаром почався урок. У класі стояв старець з білою бородою, який розповідав про поділ клітин. 
—    У профазі відбувається конденсація і утворення мікротрубочок, все інше ви вже повинні знати. Самостійна робота.
Капець, уже самостійна. Блін, вчора ми з Керл розглядали мейоз, бо самостійних по мітозу він ніколи не давав. І тут, будь ласка, пишіть самостійну по мітозу. Що за везіння? Вивчила важче, а попалося легше, яке тільки переглянула. 
Стоп! А як мені відкрити систему без коду? 
      Різко у клас хтось увірвався. Всі обернулися і поглянули на Керл:
—    Містере Світ, можна на хвилинку Алю Мертрополіс? – запитала вона.
Чоловік пощупав свою бороду задумуючись і відповів:
—    Можна, але швидко, в нас зараз самостійна.
—    Дякую! 
Я вже зрозуміла, що робити і вибігла з класу. Кароліна причинила за нами двері. 
—    Бери цей браслет. Ми з Морквиком розробили його тільки що. Там система Морквика, коли він буде в тебе на руці, то всі думатимуть, що в тебе є чіп, а насправді це буде браслет. Зрозуміла? – запиталася вона і подала мені срібний виріб.
На браслеті були три намистини. Одна намистинка — це був зелений слоник, друга — просто квіточка і третя — півмісяць. 
—    Так. Дякую!
—    Подякуй Морквику, я придумала лиш цю ідею, а він допоміг майже все зробити. – посміхнулася Керл.
—    Окей. Ще раз спасибі! – гукнула Аля і забігла в клас.
Ой, блін! Треба було її про мітоз запитати!
 Я завдяки браслету спокійно зайшла в систему. Ого, а у Морквика тут навіть обої в моркві. Мда… Весело. 
Я відкрила самостійну роботу і зрозуміла, що приїхала:
1.    Вирахувати пропорційність і розмір можливої клітини в період її поділу. 
2.    Розповісти принципи мітозу.
Аля зраділа побачивши друге запитання. Воно було єдиним на яке можна відповісти.
3.    Написати всі фази квітки і намалювати в період в інтерфази та профази.
Загалом на письмовій роботі було десять різних по своєму складних. Кожне містило в собі десять балів. В сумарному обсязі можна було отримати сто балів.
Аля спробувала щось написати, але взагалі результати були погані. Це ж треба, щоб так «пощастило»! Цілий вечір вчити мейоз, а попався мітоз. 
Згодом вона відправила свою роботу та думала побігти на наступний урок, але перед тим була тридцяти хвилинна перерва, а отже можна зайти в бібліотеку на першому поверсі.