Розділ 11 Зміна-Заміна (частина 3)

Каролінка вела її через всю школу. Йшли мовчки. Аля побачила, що вони вже близько до вивіски «Бібліотека».
—    Ти була вже тут, Але?
—    Ще ні. – задумалася Алька.
Дівчина люб‘язно посміхнулася і мовила:
—    Кароліна Валу.
Двері перетворилися на синьо-білий центр, який просканував вигляд дівчини і через лічені секунди — дозволив пройти.
—    Аля Мертрополіс. – в свою чергу сказала я.
Центр просканував мене також. Ми зайшли в надзвичайну бібліотеку. Стелажі були до стелі. Навкруги книги, різні столики, ігри, комп‘ютери, тут неначе було все. Я щиро здивувалася. Це місце викликало почуття інновацій, затишку. Інноваційний затишок.
—    Я чула в тебе є проблеми з багатьма предметами. 
—    Не з багатьма, з усіма. – весело відповіла Аля.
—    Мда… Тобі не позаздриш.
—    Що ти маєш на увазі?
—    Ти в цьому не винна, що за рішенням долі перемістилася в 3018 рік. Проте ти не думаєш, що це твій шанс? – запиталася голубоока.
—    Шанс? Як це можна назвати шансом? – заперечила Алюся.
—    Все можливо. Зрозумій, я врятувала тебе не тому, що не люблю насилля, а тому, що вірю в тебе. Те, що ти сюди потрапила було рішенням долі. Тобі дали можливість, можливість почати нове життя, перемогти і повірити в себе. Хоча не все вдається і жахливо не щастить. Проте знай, невдачі не руйнують наше життя, вони роблять нам велику послугу. 
—    Послугу? – перепитала вона.
—    Здогадайся сама. – усміхнено відповіла Кароліна.
Алька вже давно здогадалася. Послуга невдач у тому, що вони заколюють наш характер, роблять нас сильнішими, дають можливість сильніше засіяти.
—    Хочеш я тобі допоможу? – запропонувала Валу.
—    З уроками?
—    Так.
—    Чому? Чому ти мені допомагаєш? 
—    Думаю через Елвіна. Говорю чесно, бо не хочу брехати тобі. По-перше, я його знаю більше п‘яти років і він ніколи не допомагав новачкам, а ти стала вийнятком. Це дивує. По-друге, Елвін дуже добре спілкується з Артуром, але щоб врятувати тебе, незнайомку, він покинув своїх і втік з тобою. Це ще більше дивує. 
—    Мда.
—    Щось ти не сильно здивована.
—    Я не хочу бути тут, навчатися і проживати. Я не хочу з кимось знайомитися, бо ніхто, окрім тебе і Елвіна, не хоче познайомитися зі мною. І найбільше, я бажаю повернутися додому. Як би тут не було добре жити, я скучаю за своєю маленькою квартирою з вічно порожнім холодильником. Тому що там мене приймають такою, якою я є. А тут я не можу бути собою, бо я не можу віднайти себе.
—    Ти не шукала.
—    Шукала.
—    Значить, погано шукала. В тому світі в тебе нема шансу, ти зачахнеш, як квітка. В ІгрОстОпІї ти зможеш знайти свій потенціал. Повір мені.
—    З чого мені тобі вірити?
—    З того, що я тебе врятувала.