Доки вона ходила, оглядалася змогла натрапити на Елвіна. Дівчинка явно цьому не зраділа, зате хлопець зрадів.
— Аль, давай поговоримо. – спробував він.
— Нам нема про що говорити.
— Ну чому ти так? Я ж справді не спеціально, наступним разом обов‘язково підійду і врятую тебе, як герой.
— Мені не треба героя, як ти сьогодні бачив, я сама змогла справитися.
— Вибач, я визнаю свою помилку, хлопці так не роблять. А чого ти без сходинки? – зненацька запитав Елвін.
— Моя сходинка не вірить, що я є Аля Мертрополіс.
— А якщо я тобі допоможу зі сходинкою, ти пробачиш мене?
Тут дівчинка задумалася. Звісно, я не хочу пробачати його за такий вчинок, але мені ж треба сходинку, щоб більше не плутати кабінети, а отже прийдеться.
— Пробачу. Пішли.
— Чекай, а в тебе хіба уроку нема?
— Незнаю, я окрім конфлікту з сходинкою, забула багато своїх речей і розклад у кімнаті.
— Тоді спочатку повернемося по них.
— Ок. – розвела руками дівчинка. Її було всерівно.
Коли вони рушили, Елвін кілька разів пробував почати розмову і ніяк в нього це не виходило. І тут він просто запитав:
— Що в тебе сталося сьогодні?
— У мене? Ти жартуєш? Жахливий день. Неймовірно жахливий.
— Чому?
— Я ж уже казала, сходинка мене не послухалася, забула речі в кімнаті, а точно, ще порвала колготки. Тепер весь день в таких ходжу. – дівчинка вказала на свої ноги з стрілками на колготках та й незнаю, важко було це вже колготками назвати.
— Це ти впала так? В тебе рана на нозі.
— Впала, а байка з тією раною. Ітак весь день наперекосяк.
— Про своє здоров‘я потрібно турбуватися. Ти звісно вибач, але ми спочатку до медсестри. Він швиденько взяв її за руку і вони опинилися в кабінеті медсестри. В Алі очі на лоб полізли. Вони справді перемістилися? Дівчинка здивованими очима подивилася на хлопця, він усміхнувся та й розвів руками, мовляв нічого не сталося. Проте Алька була нетерпляча.
— Що це було, Елвіне?! Тут же ніби всі на сходинках переміщаються, чи не так?
— Взагалі-то ні. Одні з найкращих учнів школи вивчають ігрування, це один з прийомів.
— Ігрування? А чого його не вивчають з молодших класів.
— Для того щоб ігрувати, потрібен розум. От для того, щоб перемістити тебе сюди я мав знати приблизну відстань від точки початку руху до кінцевої точки, визначити кількість можливих точок між ними і зробити розмах, та й переміститися. Ну як, досі думаєш, що математика не потрібна?
— Я так ніколи не думала. – сухо відповіла дівчинка розуміючи, що вона мусить вчити математику.
— Оооооо, а кого я бачу?! Елвіне, рада тебе бачити.
До хлопця неочікувано підійшла медсестра і обійняла його. Тут Алюся явно щось не зрозуміла. Коли медсестричка відпустила його, вона поглянула на Алю.
— А тобі чого? – злісно сказала незнайомка.
— Це моя подруга. Радий тебе також бачити, Сірія, не знав, що ти медсестра, ти ж тільки 2 роки тому випустилася? – вступився за Алю і почав говорити про своє.
— Так, 2 роки тому. Але я швидко закінчила університет, тому пішла працювати по спеціальності.
— Ого, 2 роки лише. Цього й треба було очікувати від однієї з Синіх пазурів. А доречі познайомтеся.
Нарешті вирішив він вирішив нас познайомити. А то скільки стою, чекаю, а говорять про своє, мене ніби не існує. Еееееххх, все ж не для мене його друзі.
— Це Аля, а це Сірія. Вона одна з найкращих учениць нашої школи всіх віків. – усміхнено представив Елвін свою знайому.
— Сірія, для тебе медсестра Сірія.
— Просто Аля.
— А для чого ти прийшов? – заговорила вона до Елвіна і знову ніби Альки не існувало.
— Ааааа, точно, в Алі на нозі рана.
— Добре, ти лишайся тут, а ти Аля, ходи за мною.
Аліна пішла за нею. Навіть незнаючи, що сказати. Елвін сам відправ мене в руки цій злюці. Ехххх, ну що ж, надіюся, я виживу.
— Сідай.
Аля швиденько запригнула на ліжечко. Вона оглянулася. Цікава лікарня, як всюди ліжка, але тут було інакше. Кожне ліжко могло деформуватися в залежності від хворого. От там недалеко один не міг лягнути на спину, тому ліжко перетворилося на крісло і чуть-чуть опускалося, щоб він заснув. І так було з кожним по-різному. Стіни були з встроєними в них книжковими шафами, в котрих були не книжки, а лікарства. А щоб якийсь хворий не взяв те, що не потрібно або злодій, щось захотів викрасти. То книжкові шафи були захищені спеціальних гелем, через який мали доступ тільки мед-персонал. Цікаво.
— Знімай капрони.
Аля виконувала, все як вона каже. А що ще їй було робити?
Сірія справді була містером своєї справи. Вона миттю обробила рану і взагалі зробила так, що рана зникла. Алю з‘їла цікавість.
— А як ти це зробила?
— Аааа, рану забрала. Нас цього навчали, це за допомогою ігрування.
— Ваууу, круто! – захопилася дівчина.
— Хочеш тебе навчу?
В Алі аж очі засіяли.
— Так!
— Вивчи математику і приходи. Хоча б основи, щоб ти знала, я знаю хто ти і про твою ситуацію, але без математики ніяк, то що зможеш?
— Зможу, а потім ти мене научиш.
— Звісно. Все біжи, тебе Елвін чекає.
— Дуже дякую, медсестра Сіріє!
Мовила Алінка і швиденько повернулася до хлопця. Все ж мені сподобалася Сірія, вона лиш здалася злою, а так хороша. Якщо вона мене научить так лікувати, це ж так класнооооо. Все, буду вчити математику. Усміхнено думала дівчинка, поки вони з Елвіном йшли до її кімнати.
Аля спробувала відкрити двері до своєї кімнати, нічого не получилося. Дівчинка терпляче постукала. Через декілька секунд почулися кроки.
— Чого вам треба? – вигулькнув Роботок.
— Як це чого? – не зрозумів Елвін. Ти ж її Робот, ти повинен про неї піклуватися, все пояснювати, а не кричати. – заступився за Альку Елвін.
— Я добре знаю свої обов‘язки, а вона своїх незнає! Як вона може бути настільки дурною, я не хочу бути її роботом.
— Не говори дурниць! Ти повинен її навчати.
— Та її навчити неможливо! – заперечив Роботок.
— А ти знаєш, як я став одним з найкращих учнів школи?
— Ти розумний, от того все получилося.
— Я був такий же, як Аля. Проте мій робот не здався, допомагав і так я вийшов на вершину. Якби не він, я б тут не був.
— Ну незнаю. Я не збираюся її допомагати.
Елвін хотів знову заперечити і сказати щось Роботоку, проте Аля не витримала:
— Це моя кімната, тому не загороджуй прохід. – спокійно мовила вона, проштовхнула Роботока, забрала ранець і повернулася назад.
— Пішли. – торкнулася кофтини хлопця і ступила до четвертого поверху.
Елвін мовчки поспішив за дівчинкою.
— Аль, ми до твоєї сходинки спочатку, а потім на четвертий. – завернув її парубок.
Раптом вони почули голос.
— А що це тут за пара бродить, та й ще під час занять. Елвіне, невже це ти?
Аля скрикнула. До них розмовляла та сама сходинка, яка ненавиділа Алю. Елвін уже збирався відповісти, як його перебили:
— Оййй, це що те саме невиховане дівчисько?!
Лице Алі побуряковіло і вона не стримавшись викрикнула:
— Зарозуміле? Як ви смієте?! Через вас у мене весь день пішов наперекосяк! Та ви!
І тут хлопець спохватися і відсторонив Альку від сходинки, яка вже збиралася окинути її парою грубоватих слів.
— Пані! Будь ласка, ви старші, тому заспокойтеся!