Розділ 2 Сад небачених світів

РОЗДІЛ 2 «САД НЕБАЧЕНИХ СВІТІВ»
     Вони йшли по саду, першою заговорила директриса:
—    Як тобі ігростопія?
—    Незнаю, я нічого не розумію, для чого я тут?  
—    Зараз все поясню біля он тих дерев. 
   Вона вказала на два дерева. Аля і директриса підійшли до двох дерев і директриса промовила:
—     Відкрийтеся два світи або закрийтеся! —   Проходи! 
     Два дерева почали літати, сад почав змінюватися. Дерева розступилися і Аля з директрисою пройшли між деревами. Вони опинилися в саду. У саду був столик з чайничком, чашечкою, два стільчики. 
—     Сідай, будь ласка! - мовила вона і показала на стільчик.
      Аля сіла і запитала:
—     А звати вас, як?
—     Називай мене пані Чаруна. 
     Пані поглянула на Алю своїми смарагдовими очима.
—     Хочу тобі розповісти про цей світ. Це світ ігрів, ігровий світ з дарами, серйозний світ, без знання й вміння тобі не жити. Тут правлять три раси: дарвії, ігрики й амаїри. Дарвії— це люди, які з народження отримали дар у спадок, вони все своє життя захищають ігри, тому що не можуть їх створювати. Ігрики, вони не отримали нічого особливого, але вони можуть створювати ігри, але не можуть їх захищати, це люди, які стараються досягнути своєї цілі, не дивлячись ні нащо, це великі трудівники, в них усіх є здібності до ігор, а ігри це одне з головного в нашій країні. Амаїри—це напевно саме найважче й найзагадковіше з усього, що ти сьогодні почула, іншими словами це дві раси з’єднано (дарвій і ігрик), амаїри володіють надзвичайними здібностями, вони можуть захищати й створювати ігри, тільки амаїри можуть стати королями, але пройшло вже 1000 років, як ніхто не бачив живого амаїра, всі думають, що цей королівський рід зник. Давним давно були ще два останні амаїри, це були чоловік і жінка, вони любили один одного і хотіли жити спокійно, але це було неможливо, тому що в них текла королівська кров, тому вони повинні були стати королем і королевою, після коронації пара одружилася, в них народилася дочка, але через 6 місяців після народження спадкоємиці сім’я померла, тоді йшла війна, жахлива й кровава війна, два амаїри пожертвували своїм життя захищаючи до кінця країну й доньку, це найжахливіша втрата в історії нашого світу, якщо ти не зрозуміла то цими двома амаїрами були король та королева. Що сталося з донькою ніхто не знає, але всі думають, що вона померла, тому що за 1000 років ще не знайшли дівчинки.
—    Для чого ви все це мені розповіли?
—    Аля, я думаю, що ця дівчина цього року поступить в школу, ти повинна її віднайти!
—    Але, чому я?
—    Тому що в тебе дар віри, якщо повіриш ти віднайдеш відповідь.
—    Дар віри? —   Навіть дар віри, яке він значення має до спадкоємиці?
—    В давній книзі написано, що тільки одна людина зможе відшукати королівську кров і ця людина з даром віри, це найсильніший дар з усіх дарів на світі, але й одночасно вірою дуже важко правити, іншими словами не утримаєш її, вона втече. Ти повинна віднайти її і прийти тільки з нею. Ти маєш впоратися рівно за рік, на наступний рік в цей час (13:24) з’явиться перший амаїр за 1000 років. Ти зрозуміла?
—    Але, яка мені з цього всього вигода?
—    Ніякої, але ти врятуєш світ.
—    Я зрозуміла, я не проти пошукати, всеодно на детектива вчуся.  
—    От і добре, але тобі ще потрібно потрапити в школу і це буде не легко, ти сьогодні повинна пройти важкий тест, ніхто ще ніколи не проходив цей тест, але ти маєш пройти! 
     Відколи директриса почала говорити, Аля слухала дуже уважно, дівчинка зрозуміла, що її хочуть просто використати, а потім викинути, як ручку, тому всі слова, які промовила пані Чаруна вона записала на аудіозапис в телефон, вона зрозуміла лиш одне в кінцевому результаті я повинна виграти в цій війні.
—    А звідки ви знаєте моє ім’я?
—    Про це ти дізнаєшся пізніше.
—    Добре, а про який тест ви говорили? 
—    А точно тест! —  Ти маєш пройти ,,Долину Єдинорогів’’, ,,Стежку Смертельного Залу’’ й ,,Озеро Кришталевої Води’’ і зайти в школу, тобі видадуть карту, географію знаєш?
—    Не дуже.
—    Головне не боятися!
—    На твоєму шляху буде багато перешкод, не бійся змій і павуків, вони тебе можуть укусити, але ти будь собою, якщо ти зустрінеш не простих павуків і змій тоді твоє серце відчує шалену небезпеку, від цієї небезпеки тікай, тому що їх яд смертельний. А тепер йди в свою кімнату, склади речі, підготуйся!
—    Проте в мене є ще кілька запитань.
—    Яких? – запиталася пані Чаруна.
—    Що це за світ? Чому мене сюди притягли? Чому я маю проходити якийсь дурнуватий тест? Це ж божевілля! Я хочу назад, додому…
—    Ти хочеш в ту жахливу квартиру у якій ти жила? Ти навіть грошей не маєш! Я весь цей час утримувала тебе, а твої бабуся і дідусь тільки за вами доглядали. Проте я їм давала кошти на твоє навчання, одяг і різні дрібнички. Аааааа і ти тут потрібна, ти маєш заплатити мені за те, що я тебе 14 років годувала, одягала та витрачала на тебе свої кошти. Так що ти тут, щоб повернути мені борг! І тільки знайшовши спадкоємицю ти можеш повернутися додому. Тому йди складай речі і не пискуй!
—    Що? Як таке можливо?
—    Не задавай лишніх питань. – грізно мовила директриса.
—    Я зрозуміла - мовила засмучено Аля. Вона попрощалася з паною Чаруною. Вийшла з саду, попрямувала до фонтану і з допомогою пароля опинилася в своїй кімнаті.
—    Як? Як? Я не можу повірити, чому ж мені так боляче, чому? Як таке могло статися зі мною? Чому це я? – плачучи мовила дівчинка. 
Аля розплакалася, сльози котилися по її червоних щічках. Їй було настільки боляче, що вона просто не могла повірити.
—    Попереду в мене важкий день, але я мушу вірити в себе, тому що без віри я не Аля Мертрополіс! - сказала  вона впевненіше і зраділа з того, що вона має змогу пройти такий складний тест. 
     Дівчина склала речі, приготувалася. У кімнату хтось постукав два рази, зразу же після стуків в кімнату зайшов незнайомець і сказав:
—    Ви, певно, міс Аля, пройдіть за мною, будь ласка, ви їдете на нічний візит!