6 частина

Наступив вечір. Всі зібралися в низу біля святкового столу. Коли всі зібралися і залишилася година до опівночі, всі сіли за святковий стіл. Всі веселилися розмовляли між собою. Саша тільки думав про те як подарувати для Марини цей браслет, які слова сказати,щоб вона зрозуміла його любов до неї.

 - " Як мені їй подарувати цей браслет? Можливо сказати Марино, прийми цей подарунок від мене",- подумав про себе Саша.

Доки Саша думав,Марина тим часом не зводила з нього очей.

 - Марино, схаменися ти ще довго збираєшся на нього дивиться,- сказала Христина.

 - Та почекай. Ти краще скажи коли ми будемо дарувати подарунки?

 - Давай після того як пройде привітання ,і тоді почнемо вітати один одного. 

 - Домовилися.

Доки дівчата розмовляли Нікіта з своїм братом обговорювали Сашу.

 - Ти подивися на нього,сидить і думає про Марину, - сказав Нікіта.

 - Може він думає по щось інше звідки ти знаєш?

 - Ні. Я добра знаю цей погляд він дивиться так ніби прокручує в своїй голові якийсь сюжет.

 - Зрозуміло.

Коли пройшло привітання всі почали вітати один одного Марина подарувала для батьків подарунки.

 - Ось мамо це тобі нова сукня. А це тату тобі годинник на руку.

 - Боже мій Марино, ця сукня була такою дорогою, навіщо ти її купила?- запитала мама Марину.

 - Марино доню , але куди ж я буду носити такий дорогий годинник?- сказав тато.

 - Мамо , тату ви виростили мене, завдяки вам я маю таке успішне життя, це лише маленика частина чи я можу вас віддячити.

Коли всі подарували один одному подарунки залишився Саша який стояв в стороні і тримав коробочку з браслетом для Марини.

 - Марино, в мене є для тебе подарунок.

 - Справді? Що там в середині.

 - Я бачи в як тобі сподобався той браслет, але ти його не купила. Тому я й вирішив подарувати його для тебе.

 - Саша не треба було він такий дорогий.

 - Мені нічого не шкода для дівчини яку я кохаю.

 - Кохаєш?- здивовано запитала Марина й почервоніла.

 - Так кохаю, я не можу без тебе жити, ти кожну хвилі знаходишся в мене в голові.

 - Ти теж мені подобаєшся. Але я думала, що ти ніколи мене не покохаєш.

 - Ну тоді якщо ти мене теж кохаєш давай будемо зустрічатися.

 - Погоджуюсь з тобою.

Коли Марина сказала це всі навколо них почали аплодували. Тільки тоді до них дійшло, що їхню розмову чули всі.