2 частина

( Минуло 3 дні )

Марина зі своєю подругою пішли гуляти по магазинах та обирати сукні на вечір. Тим часом хлопці думали що подарувати для своїх батьків.

- Як тобі ця сукня? Мені дуже подобається,- запитала Марина у подруги. - Як думаєш мені варто її приміряти?

- Сукня й правду дуже гарна, особливо виріз біля ноги та декольте. Мені вона подобається, візьми приміряй і тоді я скажу як тобі в ній.

Доки Марина приміряла сукню Христина тим часом знайшла собі неймовірне плаття. Воно було з гарним відтінком червоного кольору,  то прекрасним фасоном який підкреслював її красиву талію.

Тут з примірочної вийшла Марина. На ній ця сукня була чудовою, начебто зшили на неї.

- Ну як тобі подруго? – запитала Марина у Христини.

-  Боже мій ти в ній виглядаєш наче королева тільки ще не вистачає корони,- відповіла подруга.

Коли дівчата прийшли додому на них чекали хлопці.

- Ну що купили собі сукні на вечір?- запитав Олег.

- Купили, а вам то що до того?- запитала Христина.

- Та так нічого думали може нам покажете,- відповів Максим.

- Ага ще,що?Побачите на новий рік разом з усіма,- відповіла Марина.

- Ну добре,а що там на рахунок наших гостей всі зможуть приїхати чи когось не буде?- запитала Марина.

- Мої зможуть приїхати,- відповів Олег.

- Мої також,- сказав Максим.

Христина також погодилася.

- А твої батьки зможуть приїхати?- запитала Христина.

-Я в них запитувала і вони сказали,що приїдуть лише за однієї умови, якщо моя з своєю сім’єю також пиїде та ще хоче щоб її знайом також прийшли. Типу вона вже їх запросила. Я й погодилася.

- Нічого страшного. Чим більше тим веселіше,- відповів Олег і всі з ним погодилися.

( Минуло 3 дні )

Марина зі своєю подругою пішли гуляти по магазинах та обирати сукні на вечір. Тим часом хлопці думали що подарувати для своїх батьків.

- Як тобі ця сукня? Мені дуже подобається,- запитала Марина у подруги. - Як думаєш мені варто її приміряти?

- Сукня й правду дуже гарна, особливо виріз біля ноги та декольте. Мені вона подобається, візьми приміряй і тоді я скажу як тобі в ній.

Доки Марина приміряла сукню Христина тим часом знайшла собі неймовірне плаття. Воно було з гарним відтінком червоного кольору,  то прекрасним фасоном який підкреслював її красиву талію.

Тут з примірочної вийшла Марина. На ній ця сукня була чудовою, начебто зшили на неї.

- Ну як тобі подруго? – запитала Марина у Христини.

-  Боже мій ти в ній виглядаєш наче королева тільки ще не вистачає корони,- відповіла подруга.

Коли дівчата прийшли додому на них чекали хлопці.

- Ну що купили собі сукні на вечір?- запитав Олег.

- Купили, а вам то що до того?- запитала Христина.

- Та так нічого думали може нам покажете,- відповів Максим.

- Ага ще,що?Побачите на новий рік разом з усіма,- відповіла Марина.

- Ну добре,а що там на рахунок наших гостей всі зможуть приїхати чи когось не буде?- запитала Марина.

- Мої зможуть приїхати,- відповів Олег.

- Мої також,- сказав Максим.

Христина також погодилася.

- А твої батьки зможуть приїхати?- запитала Христина.

-Я в них запитувала і вони сказали,що приїдуть лише за однієї умови, якщо моя з своєю сім’єю також пиїде та ще хоче щоб її знайом також прийшли. Типу вона вже їх запросила. Я й погодилася.

- Нічого страшного. Чим більше тим веселіше,- відповів Олег і всі з ним погодилися.

(Прошло кілька  днів)

Марина їхала зі свої ми батьками в машині. І тут її мами заговорила.

-Я тебе не розумію, в тебе є гроші чому ж ти не можеш допомогти своїй сестрі?

-Я б їй допомогла би але я знаю,що вона ці гроші спустить на свого чоловіка точніше на його випивку. Хіба не так мам? І ти і я це чудово розуміємо але ти продовжуєш стояти на своєму.

-  Ти мені скажи завдяки кому ти маєш ці всі гроші, хіба ти не була такою бідною. Ти навчалася завдяки тому, що я дозволила поступити до університету.

- Я б вступила до нього в будь якому випадку. Якщо ти не забула то я навчалася на державному.

- Ну добре ти не хочеш давати гроші для сестри.  Ти хоть пошкодуй її дітей вони зовсім малі.

- Про своїх дітей вона повинна думати сама. Як думаєш якби вона пішла від свого чоловіка вона б могла дати краще життя для своїх дітей? Думаю тут відповідь очевидна.