1 частина

Був тихий осінній вечір,усі збиралися додому. Тільки на 23 поверсі залишилася директриса,вона була самотньою,молодою,успішною жінкою яка відкрила свою компанію і у якої не було дітей. Тут почувся стук у двері.

- Так,заходьте,- відповіла вона. - Доброго вечора,Марино Вікторівно я принесла звіт за сьогоднішній день, - сказала секретарша. – Так, дякую поклади на стіл і ти можеш бути вільна,       - відповіла вона. Через годину Марина збиралася додому,коли вона сідала за кермо автомобіля у неї задзвонив телефон. – Привіт,як твої справи?- Запитала найкраща подруга Марини, Христина.-Та так нічого нового,зараз їду додому. А ти що робиш?        - запитала її Марина. Так усю дорогу додому вона проговорила по телефону.

Коли вона приїхала додому на неї чекав,щоб погратися чорний котик Васька. Вона погодувала його,потім пішла спати. Вона довго не могла заснути в неї в голові крутилися різні думки:що робити далі?Чи будуть у неї колись діти?Коли вона знайде свою другу половинку серця?З цими думками вона непомітно заснула.

(Пройшов місяць. Наступила зима)

За вікном падали сніжинки поки Марина сиділа за паперами та різними іншими документами. Наближалися зимові свята. Коли Марина була дома до неї завітали її друзі Олег та Христина зі своїм хлопцем Максимом.

- Привіт,як справи?- запитала Христина. – Нормально,- відповіла Марина. – Що ти плануєш робити на новий рік?- запитав Олег. – Ще не знаю,хотілося б поїхати до батьків ,а також з вами хотіла відсвяткувати. Між цим не можу вибрати. – відповіла Марина. – В мене з’явилася класна ідея, а якщо нам зібрати разом наших сімей і відсвяткувати ще у якомусь будинку за містом? – запропонувала таку ідею Христина. – Чудова думка тільки не потрібно їхати за місто, ми можемо відсвяткувати у мене в дома , в мене ж великий будинок. Ми можемо все тут прикрасити, накрити чудовий стіл , а також купити подарунки для всіх, – відповіла Марина. Всі згодилися з цим рішенням.

Минув тиждень, всі підготували будинок залишилося тільки покликати гостей. – Ну, що ми вже можемо кликати своїх батьків? – запитала Марина. – Думаю,що так, – відповів Максим. – Ну тоді чого ми чекаємо поїхали, - сказала Христина.

Друзі вийшли разом з дому й, сіли за кермо своїх автомобілів. Кожен поїхав до своїх батьків по різних містах. Коли Марина приїхала до своєї матері вона не знала, що сказати тому, що вона вже не розмовляла з своєю мамою в продовж 3 років.

- Привіт, мам.

- Привіт доню . Чого ти приїхала не споминала про свою родину вже 3 роки могла б далі й не споминати. Ти ж живеш не бідно на скільки я знаю в тебе є свій бізнес та великий будинок, машина. Чому ж ти приїхала?

- Мамо я приїхала, щоб запросити вас до мене святкувати новий рік. Ми з моїми друзями вирішили зібрати свої родини,щоб відсвяткувати новий рік разом.

На цей галас прийшов батько з кухні. – Чого ви тут репетуєте? – запитав він . – А ти ось подивися донечка твоя приїхала яка не згадувала про нас 3 роки, - відповіла мати. – Та зачекай ти , на скільки я пам’ятаю вона телефонувала тобі, а т трубки не брала. Чи я помиляюся?

- Так . А чому я повинна відповідати на її дзвінки коли вона маючи змогу не могла допомогти своїй сестрі. В неї двоє милих дітей і вона живе у гуртожитку .

- А чому я маю їй допомагати я б допомогла би я знала, вона ці гроші віддасть для свого чоловіка який грає в азартні ігри, - сказала  Марина. – Ну вибач не всім так повезло як тобі, не всі такі щасливі як ти, - сказала мати.

- Тобто ти кажеш, що мені повезло. Ти геть н знаєш яка це  важка робота, скільки праці і зусиль я приклала, щоб мати те. Що я зараз маю. То ви прийдете до мене святкувати  новий рік?

- Прийдемо лише за однієї умови, що твоя сестра також прийде зі своєю сім’єю і до нас малися йти гості то вони також прийдуть. – сказала мати. – Добре я згідна тоді збирайтеся, а сестру я заберу через декілька днів.