Жага хоробрості

Що це? Це хіба можливо?

 Хто ж я на справді?  Хто мої батьки?

Як тільки Гестія побачила свою стихію, все навкруги замерло. Стало все як в темряві.

Вона безжалісно впала на холодну землю, покриту зеленою травою.

Її занесли до палацу. Всі були здивовані та почали обговорювати цю подію.

Коли вона прокинулася, побачила навкруги світло. Вона впізнала це місце, це була її кімнаті.

Озирнувшись навкруги вона побачила, що біля її ліжка стояла Сабія.

Сабія - це її вірна прислужниця та радниця. Покровителька стихії повітря

— Ви прокинулися принцесо! - вигукнула вона.

— Я..я

— Прошу вас, я все розумію, краще відпочиньте. Вам, що небудь принеси?

—Не..не потрібно. Поклич про..прошу Афру.

— На даний момент це неможливо зробити принцесо Гестія, у них консиліюм. 

— Я не розумію, яку стихію я отримала?

Сабія мовчки схилила голову.

— Не мовчи. Скажи мені!

— Во-вогонь..

— Але як? Цієї ж сили немає у наших світах!!!

— Все вірно. 

— Це значить якась помилка! Це не доречно!

— Святий маятник створений вибирати правду між персонажем та його силою! Він не може помилятись..

—Є лише одним варіант.

— Який тоді?

— Мені шкода, але можливо, ви пов'язані з іншим світом.

— Що? Це не можливо! Я блакитної крові!! 

— Але ніхто ж не знає, хто ваші справжні батьки.

— І це правда. Мені потрібно їх найти! І розібратись у всьому!

— Це не можливо! У нас з ними угода про заборону вступати на чужу територію!

— Значить, як я тоді дізнаюсь? Якщо я получила стихію вогонь, я точно така як вони!!!

— Можливо, але це ж небезпе...

Глянувши на неї, Гестія перервала її.

— Прошу тебе, Сабія нікому не розказуй, я довіряю лише тобі!

Будемо діяти за таким планом:
Я там пробуду 3 дні, постараюсь дізнатись якомога більше інформації. А ти, будеш всім казати ніби, принцеса погано себе почуває, і до себе нікого не впускає.                                                     На 3 день, о 20:00. очікуй мене біля порталу!

— Я зроблю все як ви скажите! Але мені здається це погана ідея. Можливо, все ж спитати богиню Афру?

— Вона нам нічого не розповість. Все, веди мене до порталу!

— Звісно, як скажете.

Дорога до порталу була довгою, вони йшли по стежці весь день, аж сонце сховалось і настала ніч, з зорями та темним місяцем.

Принцесі та прислужниці вмить стало ніяково. Темний ліс, ніби прокляття, а до світанку ще далеко. 

Сьогодні, їхній ліс дуже відрізнявся як зазвичай, і це було дивно.

Раптом, вони почули різні голоса. Це, як вони зрозуміли були відьми зі свого краю. Вони веселилися на шабаші, влаштованому їхньою                                                                                       головною чаклункою - Деннеллою Солтон.

І тут, шурхіт.

— Нам час іти, ходімо 

— Це відьми? Чаклуни? – неочікувано спитала Гестія.

— Чаклунство існує протягом століть, практикується багатьма культурами по різних світах. Але побачити їх у нас - це велика рідкість. 

— Тобто?

— Тобто, вони не просто так прийшли, але нам час йти.

І ось нарешті, дійшли вони до чарівного порталу між світами "Світла" та "Темряви".

— Ви впевнені, що готові принцесо? 

— Впевнена. 

Вони обмінялись поглядами, в яких читала я рішучість і тривога. Вони знали, що за цим порталом може ховатись як небезпека, так і неймовірні можливості.

 Зібравшися з силами, принцеса рішуче зробила крок, а дальше, все як в тумані хаосу.