Епілог. Подяка

Епілог

«Я не розумію, чому це

називають розбитим серцем?

Таке відчуття, що і всі

кістки зламані теж».

Джаред Лето

***

Аріна

Отямилася я з нерозумінням, де я і що зі мною. Лежу на чомусь твердому, здається, це кушетка. Стіни… білі чотири стіни оточують мене. В одній стіні встановлено вікно. Підіймаю голову й поглядаю у нього. Там так яскраво світить сонечко, що життя здається таким чудовим і різнокольоровим. Та не для мене… Бо поступово до мене повертаються спогади, що сталося останнім. І це боляче різонуло по серцю, як гострим лезом.

Біля ліжка стоїть невелика тумбочка, а на ній стакан із водою та якісь ліки. Підіймаюся та роблю висновок, що я в лікарні. Але чому? Що сталося зі мною? Не розумію нічого. В голові так гудить, наче там рій бджіл.

Збираюся з усіма силами та підіймаюся на ліжку, сідаю. Беру склянку й відпиваю два ковтки, щоб промочити горло. Відчуваю там пустелю, яка сохне без води. Так само і я без Адріана… чахну.

Він залишив мене! Остання згадка про нашу розмову болісно відгукується у моєму серці. Розуміння, що сталося, одразу приходить. Я втратила свідомість від шоку. Але чому мене просто не привели до тями нашатирним спиртом, а поклали на стаціонар у ліжко?

Раптом заходить лікар. Він оглядає мене. Дивиться мені в очі ліхтариком. Питає як я себе почуваю. А справді… як я себе почуваю? Я не знаю. Відчуття, наче вирвали серце… його немає… просто немає, наче й не було ніколи. Була собі дівчиною спокійною, мирною, що не знала горя та нещастя. А зустріла Адріана і все життя перевернулося… з ніг на голову.

– Аріно, то як ви себе почуваєте? Люба, ви чуєте? – питає лікар.

– Так, чую. Все добре.

– Точно? – хвилюється й перепитує. – Бо за вашим виглядом не скажеш, що все добре.

– Справді, – вичавила слабку посмішку, – все гаразд. А скажіть, чому я тут?

– Дорогенька, ви втратили свідомість.

– Слабо пам'ятаю. Але чому одразу в лікарню?

– У вас відкрилася кровотеча, – лікар подивився на мене, явно щось приховуючи, та я його не розумію. – Ви були вагітні, – випалив на одному подиху.

Я завмерла. Вагітність? Я була вагітною? Стоп… чому була?

– Що це означає? Що означає «була»!? – підскочила на лікарняному ліжку та з острахом подивилася на лікаря.

– Люба, ви втратили дитину. Мені шкода, – промовив співчутливо. – Плід сидів низько, тому шанси на збереження плоду були дуже малі, – важко зітхнув. – Ми рятували вас.

Після слів «втратила дитину» я більше нічого не чула. Думала сліз більше не маю, але вони рікою полилися знову. Я навіть не плакала, не схлипувала, до мене слабо доходили наступні слова лікаря. Я просто була зосереджена на двох словах – втратила дитину… Втратила! Я кохання своє втратила та його плід. За один день занадто багато втрат…

Чому? За що? Перед ким я так завинила? Перед Адріаном!? Та я ж його кохала більше за життя. То за що мені все це? Чому він не поруч?

– На жаль, ви більше не матимете дітей, – лікар обережно намагається говорити, щоб не ранити мене ще більше.

Та пізно. Я вже поранена на все життя. Ще й більше не матиму дітей… Та я й не хочу їх! Без Адріана не хочу!!!

Від нього хотіла б такого ж хлопчика, як і він, чорнявого, спокійного, милого, щоб захищав мене. А без нього мені нічого не потрібно.

– Все гаразд? – лікар хоче поговорити зі мною, та мені байдуже.

Я повертаюся обличчям до стіни, а спиною до нього. Це вся моя відповідь.

– До вас відвідувачі прийшли. Ваші рідні. Покликати?

Не хочу нікого бачити! Не хочу нікого чути! Якщо серед них немає Адріана, то ніхто мені не потрібен. А його там немає… я більш ніж впевнена.

– Ні, – відповідаю різко, але слабо вдалося.

– Добре. Я скажу їм, щоб зачекали.

Лікар йде. Закриває двері в палату й наступає тиша. Така дзвінка тиша, що у вухах закладає.

Хто ж винен у моїх нещастях? Відповідь одна – я сама. Я сама в усьому винна. Мені потрібно було раз і назавжди відрізати мої зв'язки зі Стасом, щоб він не дозволяв собі зайвого. Але що вже гадати? Що може змінитися від того, що я буду думати про минуле? Нічогісінько.

А як жити далі – не уявляю. Просто не хочу жити. Не бачу ніякого сенсу.

*Далі буде...*

Після прочитання дуже прошу вас не видаляти книгу із бібліотеки, якщо вона вам сподобалась;) Краще перенесіть її у вкладку "Хочу прочитати". Таким чином ви допоможете книзі залишатися в рейтингу;) Щиро дякую за розуміння;))

Подяки