Глава 33. Кіно «Love story»

Глава 33. Кіно «Love story»

«Любов – це гра, де двоє

можуть грати та

обидва вигравати».

Єва Гебор

***

Адріан

Як же я перехвилювався за сьогодні. Не передати ніякими словами, що я відчув, коли Аріна назвала мене зрадником… Хвиля власного болю й відчаю накрила мене, не відпускаючи на волю. Не даючи бажаного ковтка повітря. Я захлинався, все більше тонучи й не маючи змоги піднятися на поверхню. Без Аріни не можу піднятися знов на поверхню з дна болю самостійно… Вона топила мене все більше й більше, не даючи ніяких відповідей.

Я дзвонив, писав, але все без відповідей… без натяків, що я зробив не так.

Довго обдумував і прокручував у голові минулі події. Вчора було наше перше справжнє побачення, з трепетними обіймами, ніжними поцілунками… в її очах теж читалося кохання. То що ж сталося? Думки крутилися різні, але я не міг знайти ніякої відповіді.

Та все ж відчував, що якась дурниця сталася сьогодні. Як прийшов до Аріни на перерві… Але й тоді все було просто чудово. Вона щасливо посміхалася мені, теж обіймала. Бачив по очах, що хотіла мене цілувати, бо дивилася не в очі, а на губи. Тобто щось сталося після цього…

Пам'ятаю, як зранку, як тільки прийшов до школи, хотів уже миттю побігти до неї, та не знав, чи вона вже з’явилася на навчання чи ні. В цей час, перед заняттями до мене підійшла моя однокласниця, Влада, і почала нахабно чіплятися й цілувати мене в щоки й лізла до губ. Я не розумів такого її пориву й дивився, як на божевільну. Тому скидав її руки та просив не діставати.

Звісно, я знаю про її симпатію до мене, але вже давно в нас відбулася серйозна розмова про те, що мені подобається інша дівчина і я не люблю, як дівчата чіпляються на шиї хлопців. От ненавиджу таких дівчат. Легкодоступність не поважаю зовсім. Після розмови вона більше собі такого не дозволяла.

А моя Аріна не така, вона сором'язлива, ніжна, чутлива, вразлива, боїться мене сама обіймати, не наважується сама поцілувати. От, яка дівчина мені потрібна. Щоб була тільки моя. Я не витримаю, якщо вона буде ще дозволяти собі обійматися з іншими хлопцями. Це рівносильно зраді. А зраду я не переношу на дух. Батьки мене добряче загартували в цьому питанні.

Я вже тоді здогадувався, що хтось зняв на фото чи відео як до мене чіпляється Влада та показав Аріні. Хоча до останнього сподівався, що це не можливо. Гадав, кому це може бути вигідно? Тепер знаю. Її друг гарненько постарався в цьому плані.

Не довго думаючи, я вирішив після занять все-таки піти до кінотеатру та придбати квитки в кіно. А увечері хотів піти до Аріни та з'ясувати, що сталося з нашими відносинами та де взялася ця тріщина. Добре, що так зробив. Та й по-іншому бути не могло. Я повинен знати причину, що роблю не так. Тож у кожному разі пішов би до неї та все з’ясував би.

А зараз щасливий, що моя ніжна квітка мені довірилася та відкрилася. Подібно іншим квітам, які розкриваються вранці як сходить сонечко, Аріна стає такою зі мною, чому я безумовно радий.

***

Разом з Аріною ми швидко дійшли до кінотеатру. Хоч насправді ми йшли дуже повільно. Зупинялися, обіймалися, цілувалися. Відчуваю поряд із нею весь спектр кольорів романтичних емоцій від ніжних почуттів. Бачу блиск в її очах. Звісно, що вона відчуває те ж саме до мене.

Але довгий та пристрасний поцілунок біля кінотеатру у світлі нічних ліхтарів загрожував нам запізнитися на сеанс романтичної мелодрами. Хоча в нас живе в серці й своя романтика… це більш приємно, ніж фільм. Та… Аріна відірвалася першою від моїх губ. Не хотів відпускати її вуста, але вона здивувала мене:

– Адріане, ходімо на фільм, – весело промовила, підійнявши хитро одну брову, – там сядемо на останньому ряду та будемо цілуватися досхочу.

Та головне – як вона сказала останні слова! Хитро підморгуючи, тихо, спокусливо, що я відчув таке солодке передчуття, ніби отримав найкращий скарб світу. Хоча так і було – вона дійсно скарб.

Що ж такий варіант мені надзвичайно підходить. І фільм «наче» дивимось, і поцілунки ніхто в залі кінотеатру не забороняв.

– Ммм… я тільки «за».

Весело їй посміхаюсь, беру за руку та веду в приміщення кінотеатру. Показую касиру квитки й він дозволяє нам пройти у зал для переглядів кінострічок. Вмощуємося аж на останніх рядах. Добре, що квитки взяв із вільними місцями та людей у залі не багато. Не хочу, щоб було помічено поєднання наших губ… і сердець. Хоча, звісно, я хочу на весь світ кричати про почуття до неї, але зараз нам потрібне усамітнення.

На екрані йдуть титри із головними героями та назва фільму. Та я навіть не помітив тієї назви, бо кохана, легенькими й ніжними дотиками доторкнувшись до мого обличчя, м'яко й ніжно повернула мою голову до себе навпроти й припала до мене у поцілунку. Її ініціатива – це моє щастя. Розчиняюся у ній, у поцілунку, у почуттях, які окриляють і несуть все вище і вище.

Ха, поцілунок був не довгим. Аріна відірвалася від мене й почала уважно дивитися кіно. Та ще й із таким запалом та щирими емоціями, ніби там відбувалася кульмінація фільму. А нічого, що там просто показували спокійне море, а герої уже в наступному кадрі просто побачились і привітались? Та я ж бачу її хитру посмішку та косі погляди в мою сторону. Хоче пограти? Ну-ну, пограємо.