Глава 28. Перше побачення

Глава 28. Перше побачення

«Кохання – найсильніше з усіх

пристрастей, тому що воно одночасно

опановує головою, серцем і тілом».

Вольтер

***

Адріан

Я щасливий, радісний, захоплений і неймовірно вражений ніжною квіткою. Вона для мене – життєдайна вода у пустелі, бажаний ковток повітря, тепло, яке я давно не відчував… після розлучення батьків. Відтоді я став відчуженим для всіх. Не можу терпіти зраду, а виявляється мої батьки обоє зраджували один одного. Врешті й розлучилися, не витримуючи таких стосунків…

Та хіба це зараз важливо? Я відчув смак її поцілунку, від якого в мене реально дах зносить. Я чув її прискорене серцебиття. Чи то моє було, що билося з її в такт?

Тримаю руки дівчини й боюсь відпускати. Ніби, якщо відпущу, то втрачу своє щастя. Тож тримаю міцно.

Тепер розумію всі її слова, які мені говорила ще у п’ятницю під час прогулянки. Вони були всі про мене! Вона про мене думала й також закохалася! І вірш присвятила мені. Я насправді щасливий. Мені так пощастило з нею, що не знаю, чим я заслужив прихильність Аріни. Проте зараз знову бачу її блискучі очі, які спрямовані в мої, та розумію, що в нас почуття взаємні. В карих очах я бачу відбиток себе й це – вершина моєї насолоди.

Знаю, мені ще все одно прийдеться позмагатися за дівоче серце з її другом, який теж у неї закоханий. Але вдача на моїй стороні, бо її руки зараз у моїх. І це багато що доводить.

Одну її маленьку долоньку відпускаю, іншу все ще тримаю та починаємо йти. Куди – не важливо. Просто прямо. Головне, що разом.

– Чим я заслужив такий скарб?

Подумав подумки. Та, здається, я це вголос сказав. Вона збентежено глянула на мене й знову почервоніла. Я сумував за її рожевими щічками. Два дні я їх не бачив! Це було для мене мукою. В школі постійно бігав на великих перервах у крило школи, де навчається Аріна. Хоч здалеку дивився. Але ж дивився. Кожен день її бачив. А тут два дні розлуки… та ще й після того, як дізнався про її почуття з вірша.

– Що ти маєш на увазі? – здивовано запитує.

Така невинна, щира, емоційна й не розуміє, що я її скарбом назвав. Аріна красива у своєму збентеженні, хвилюванні, що й мені передається її неспокій, настільки глибокі її емоції.

– Тебе. Я маю на увазі тебе, – чесно відповів. Пояснив, здається, доступно.

– Адріане, досить мене бентежити й хвилювати, – просить дівчина.

– А я хвилюю тебе?

– Так, – ніяково відповіла.

Всього одне слово. А скільки в ньому емоцій, стільки й бачу в карих оченятах. Це щастя для мене. Поглинаю її емоції, як губка, й насолоджуюсь ними сповна.

Вирішуємо сісти на лавку, перепочити й перевести дихання від хвилювання. Та хіба можливо це у її присутності? Адреналін заскалює. Емоції переповнюють… від радості та щастя.

Вона сідає на відстані, чим викликає мою посмішку. Хвилин десять тому цілувала мене, нехай і в легкому поцілунку, а тут знову відстань. Порушую її простір і сідаю ближче. Обіймаю за талію. Притискаюсь до неї грудиною. Чолом схиляюсь до її волосся, яке має ніжний квітковий запах, що сильно подразнює мого носа. Заплющую очі й насолоджуюсь. Відтепер це мій улюблений запах. Недарма її називаю саме ніжною квіткою, бо ніжнішої за неї ніде й ніколи у світі не бачив.

***

Аріна

Він поруч і це викликає дикий захват. Серце прискорено б’ється, пульс чую в скронях, а емоції мене переповнюють від його присутності й приємного чоловічого запаху. Харизматичний і неперевершений аромат мускатного горіха та кардамону, що випромінює природну чоловічу чарівність. Бооже, від цього аромату можна знепритомніти… Що це в нього за парфуми, що так приємно пахнуть? Я божеволію від цього запаху.

Несвідомо закриваю очі та насолоджуюсь тим, як він мене притискає до себе. Серце так шалено б’ється, що погрожує мені вискочити з грудей. Байдуже. Біля мене Адріан. Моя мрія. Моє кохання. Скажене серце хоче вискочити й стрибнути в його теплі руки. І як тільки воно це зробить, я навіки стану його.

Відчуваю його теплий подих на моєму обличчі. Так ніжно треться своїм носом об мою щоку, мій ніс. Знову хоче поцілувати? Я вже тільки й мрію про це. Шалено цього хочу.

Не спішить, повільно притискається, гладить однією рукою мою талію, а іншою моє обличчя. Розтягує цей момент. Я з закритими очима упиваюся його ароматом та ніжністю й закарбовую все в пам’яті. Так ніжно й шалено водночас я ще себе не відчувала. Тільки з ним так… Тільки з ним.

Наступної секунди на своїх вустах відчуваю його. Серце робить оберт декілька разів у секунду. Відповідаю. Цілую його. А рукою обіймаю його за шию. Притискаюсь до нього. Цей поцілунок вже не такий легкий, як попередній. Він ніжний, пристрасний, дорослий. Цілує спочатку нижню губу, потім верхню. Коли лагідно проводить язиком по моїй губі, я тану в його руках і, здається, що в рай потрапила. В голові паморочиться. Здається, я піднеслася до неба у таку бажану, улюблену блакить і зірки там побачила. Чи то були іскорки мого кохання до нього? Приємні відчуття від поцілунку відбиваються солодким спазмом внизу живота, де метеликів відчуваю танок. Це так приємно…