Глава 16. Приємний сюрприз

Глава 16. Приємний сюрприз

«Щастя – як поцілунок:

щоб насолодитися ним, його

потрібно з кимось розділити».

Невідомий автор

***

Аріна

Якби я не хотіла відриватися від поцілунку Адріана, але наші вуста розриває телефонний дзвінок.

– Це не мій, – говорить мені, з неохотою відірвавшись від моїх губ.

Беру телефон до рук і помічаю на дисплеї, що вже далеко за північ. Боже мій, мама хвилюється.

– Аріно, доню, з тобою все гаразд? – чую її схвильований голос.

– Так, матусю, звісно, – відповідаю впевнено.

Як же може бути по-іншому, коли я з Адріаном?

– Коли будеш вдома? Я хвилююся.

– Скоро. Десь через пів години.

– Добре. Можливо, розбудити тата, щоб він приїхав за тобою до школи?

От що їй сказати? Що я не в школі? Що вечірка для мене давно закінчилася і я сиджу й цілую Адріана? Я їй лиш недавно розповіла всі свої тривоги стосовно коханого хлопця й чи зрозуміє вона мене, чому я його так швидко пробачила? Скільки запитань… а де ж відповіді?

– Ні, не потрібно його будити. Мене Адріан проведе, – ну не могла я по-іншому вчинити, а збрехати їй – ображу своєю поведінкою Адріана.

– Ааа… – на мить повисла тиша на тому кінці телефону. – Добре, чекаю.

– Не потрібно мене чекати. Зі мною все гаразд. Я в надійних руках, – запевняю її та подивилася з щирою посмішкою на коханого, а в нього душа радіє від моїх слів і радість проявляється на обличчі.

***

Те, як ми цілувалися біля мого дому, не описати ніякими словами на світі та не можна порівняти ні з чим. Ми просто насолоджувалися одне одним і бажали час зупинити. Але він невпинно рухався вперед і нам потрібно було розлучитися… всього на ніч. Бо з самого ранку ми домовилися з ним про зустріч – хочемо провести одне з одним цілий-цілісінький день. Нам так потрібні миті, проведені разом, щоб таким чином згаяти й перекреслити місяць гіркої розлуки.

А прощатися і відриватися від поцілунку таки треба було, бо вже далеко за північ. Вуста вогнем пекли та припухли від його гарячих поцілунків за сьогоднішній вечір. По спині мурашки табунами бігали від його трепетних дотиків рук та нестримних обіймів. Щоки пашіли, наче я до вогню притулила обличчя. Руки й ноги тремтіли, наче ми останній раз бачимося, тому хотілося обіймати його й притискати до себе все ближче. Серце стрибало від радості, що він поруч, а судинами, наче не кров бігла, а бажання бути з ним завжди. І якби не хотілося, та всі емоції, що переживаю з ним, потрібно було припиняти…

Я відходжу, але ще тримаємося за руки. Мої долоні Адріан не хоче відпускати, тримає їх, наче ми справді останні хвилини проводимо поруч.

– Бувай, коханий, – говорю йому та прямую задки до будинку.

– До завтра, кохана.

Все ще тримаючи мої руки, промовив, а потім різко й востаннє притягнув мене до себе та ще раз поцілував.

– Все, до завтра, любий, – відриваюся, посміхаючись, і біжу до будинку, бо не потраплю сьогодні додому.

– Я подзвоню завтра. Будеш чекати?

– Дуже-дуже сильно, – мою посмішку було видно навіть вночі, так вона осяяла моє обличчя яскравими променями.

На такій приємній та щемливій ноті ми й розійшлися. Я пішла в будинок, прийняла душ і лягла в ліжко. Дурна посмішка навіть не думала сходити з моїх вуст, але я й не противилася їй. Відчуваю, що сьогодні не зможу заснути – буду прокручувати в голові всі його слова кохання, почуття, емоції, поцілунки, дотики й обійми.

Нарешті я з ним! Дочекалася! Тепер нізащо його не віддам! Не дозволю Стасу й Владі знову зруйнувати наше щастя. Бо, якщо це станеться знову, я просто помру...

На ранок тільки я прокинулася, побачила повідомлення на телефоні від коханого.

Адріан: Доброго ранку, моя мила. Сьогодні тебе чекає несподіваний сюрприз;)

Ще й зі смайликом відправив. Бачу грайливий настрій Адріана навіть на відстані.

Швидко друкую коханому відповідь.

Я: Доброго ранку, любий. Заінтригував. Я в очікуванні. Що ж мене чекає?

Хлопець не змусив довго чекати, бачу, що одразу пише відповідь.

Адріан: Це ж сюрприз. Він має бути невідомим. Обіцяю, тобі сподобається. Отримаєш море позитивних емоцій.

Ого, оце так. Що ж він вигадав? Перебрала купу варіантів, та не змогла збагнути, що ж саме.

Слідом прийшло ще одне повідомлення:

Адріан: Швидше збирайся. Я зайду за тобою. Чекаю не дочекаюся, поки побачу тебе, обійму і поцілую;)

Ммм… Як же приємно читати такі повідомлення й відчувати його бажання у своєму тілі, що вмить перетворилося на желе й бажає ніжності Адріана.