Глава 10. Вечірка

Глава 10. Вечірка

«Любов породжує страждання,

ненависть і дає пізнати біль.

Наруто

«Ураганні хроніки»

***

Аріна

– Арінко, ти йдеш у п'ятницю на вечірку? – запитали мене подруги.

Я стояла біля вікна та дивилася на різнобарв’я дерев і думала про життя в загальному плані. Вчора відбулася емоційна розмова зі Стасом, де я не приховувала свого гніву та роздратування до нього. Тому думала й про це також, коли Яніна з Мариною підійшли до мене на перерві.

Сьогодні вівторок, а вечірка з нагоди Хелловіну вже у п’ятницю. Тож я, як завжди, зірка сцени та будь-якого шкільного свята маю виконувати декілька пісень. Настрій зовсім не святковий, але сперечатися з організатором свята, Ольгою Володимирівною, не хочу, бо від цього залежить моя репутація.

– Я вам більше скажу, я там буду виступати й вже ходжу до Ольги Володимирівни на репетиції, – повідомила новину дівчатам.

– Справді? А чому це ми дізнаємося про це в останню чергу? – Яніна намагається надавити на жалість, бо останнім часом не до спілкування з ними. Знаю, я жахлива подруга.

– Останнім часом ми про все її життя дізнаємося в останню чергу, – зауважила Марина, а я відчула приховану гіркоту її слів.

– Ну не в таку вже й останню. Сьогодні лише відбудеться друга репетиція, – вичавлюю із себе посмішку, на яку тільки спроможна моя скалічена душа, повністю ігноруючи зауваження подруги.

– Зрозуміло. А чому так сумно? – Марина як завжди хвилюється і бачить мене наскрізь.

– Бо не дуже хочеться. Я йду туди тільки, щоб не підставляти організатора свята. Вона на мене надіється.

– А скажи, яку пісню будеш співати? – радісно щебече Яніна. Знала б вона, як я не хочу виконувати ту пісню, то поспівчувала б краще.

– Ох, не найкращу.

– Чому? – запитують в один голос.

– Бо вона така плаксива, – скривилася, викликавши легку посмішку подруг.

– Та невже? Ти останнім часом так схожа на плаксу, що пісня тобі пасуватиме, – посміялися подруги.

Ну якщо так, то значить виллю всю свою душу в рядки пісні.

– Вам би тільки посміятися з мене, – докоряю їм та вже впевненіше посміхаюсь, бачачи їх такими радісними. Навіть декілька хвилин поруч із подругами роблять мій настрій веселішим.

– Та ні, вибач, це не так, – починають виправдовуватися, та запізно, я вже висновки зробила.

Три дні пролетіли непомітно. Я ходила на репетиції, завантажувала себе додатковими видами робіт, щоб не думати про Адріана. Але він постійно був перед моїми очима як у моїй уяві, так і в реальності в коридорах школи. Я не можу зрозуміти, чому його так часто бачу, але й не шукаю способів дізнатися. Вдаю, що ми не знайомі, хоч це й не просто.

Він йде по коридору й постійно повертається, шукаючи своїм поглядом мої очі, а я стою й дивлюсь йому вслід, зачарована його постаттю. Мені так потрібна його ніжність, його приємні дотики та лагідні поцілунки, що, наче наркоман у ломці, купаюся в його пронизливих поглядах, нехай і короткочасних. Стала залежною від нього, сама того не підозрюючи.

Вечірка почалася о двадцятій годині та буде продовжуватися до півночі. Спочатку організаційна святкова частина, де саме й буду я співати, а потім невеличка дискотека для учнів зі світловими ефектами прожекторів.

Я одягнена в довгу приталену вечірню сукню темно-синього кольору. Волосся залишила розпущеним, зробивши завчасно легкі локони. Легкий макіяж із сірими тінями, нафарбованими віями та рожевою помадою. Я повинна виглядати неймовірно, оскільки буду виходити на сцену.

Виконуючи пісню, я постійно шукала очима одного-єдиного, якому і присвячуються рядки 1.

Ти розбив моє серце –

І не скласти вже його.

Ти був усім для мене,

Був ціллю життя мого.

А я, а я тебе любила,

А ти взяв і все розбив,

Ти серце кинув у вогонь,

Навік в вогні його спалив...

І біль душевний серце гріє,

Мені тебе не повернуть.

І Бога знову я питаю,

Яка у серця мого суть?..

Цей біль розбив усе на світі,

Життя мені тепер нема,

Без тебе я не хочу жити,

Життя без тебе – суєта...

Нарешті знайшла блакитні очі в натовпі…

Адріан прийшов на вечірку один. Дивно, чому ж? Пройшов до стіни та сперся об неї, тримаючи свої очі на мені. У світлі прожекторів було видно його задумливий погляд.