Розділ 16. За годину до попереднього розділу

МАКСИМ

- Максиме, Максиме, ти вдома?

- Вдома, - знехотя відповів хлопець зі своєї кімнати.

- Негайно виходь, ми запізнюємося, - кричав батько.

- Куди? – і раптом юнака, наче струмом пройняло, як же він міг забути про той гламурний захід. Ця Ліна повністю зайняла його мозок, витіснивши з нього всю корисну і непотрібну інформацію.

Швидко кинувся до шафи і почав одягати костюм, добре що він завжди був готовий для виходу. Через сім хвилин був при повному параді й вийшов з кімнати. Хлопець взагалі не любив такі заходи, вони здавалися Максиму такими нещирими, суцільною показухою. Хто на якому автомобілі приїде, хто який годинник одягне, а про жінок він взагалі мовчав, бо саме вони найбільше хотіли одягнутися в суцільні бренди і діаманти, й тим самим хвалитися статками свого чоловіка. Проте юнак був змушений постійно з батьком відвідувати такі раути, бо ж він майбутній спадкоємець батькової фірми. Приїхали досить швидко, ще навіть половини гостей не зібралося, тому вирішив трохи пройтися і, залишивши батька чекати свого перекладача, рушив на балкон. Як же здивувався, коли здалеку біля тата помітив знайому фігурку, невже це справді Ліна? Хоча ні, звідки б вона тут взялася? Підійшовши ближче, все таки впізнав непокірну красуню. Вона виглядала просто казково, наче недорога сукня, замість відомих брендів, проста біжутерія, а не діаманти, зовсім не робили її білою вороною на фоні інших, а навпаки лише підкреслювали її природню вроду. Було забавно спостерігати, як дівчина на нього відреагувала. Все таки вона колись зведе його з розуму. А потім її запросив цей француз, і хлопець вже не міг опанувати емоції, які його заполонили. Ревнощі, злість охопили його так сильно, коли він помітив, що руки француза гуляють по дівчині, по його Ліні. Хлопець більше не міг себе контролювати і просто кинувся рятувати дівчину, а вона йому що сказала, не треба було її рятувати, а в самої очі були, як в заляканого звірка. Точно, ще була його характеристика, в якій були присутні суцільні негативні риси. Ну що ж, Ліно, ти скоро зміниш свою думку.

Як тільки Максим з батьком посадили Ліну в таксі і сіли у власне авто, почався справжнісінький допит.

- Максиме, що в тебе з цією дівчиною? Я не сліпий, щоб не помітити, що ти був знайомий з нею ще до сьогоднішнього вечора.

- Нічого, тату, заспокойся. Ми лише разом навчаємося, - заспокоював Антона Олеговича.

- Дивись мені, не закохуйся в неї. Вона хороша дівчина, тут не посперечаєшся, але тобі не пара.

- А хто мені пара? – не витримав хлопець.

- Рівня тобі.

Максим сперечатися далі не став, а лише подумав: «Запізнився ти, тату, зі своїми порадами, я уже в неї закохався і відступатися, щоб тобі вгодити, від неї не входить в мої плани».