Розділ 9. Уражена гордість

МАКСИМ

Хлопець просто стояв і дивився, як дівчина зникала з поля зору. Він відчував себе кинутим, хоч був впевнений, що так почуватися не буде ніколи в житті. Його вабила ця непокірна красуня, вона єдина, хто не впала до його ніг, після такої пропозиції. Максим не відчував себе винним, навіть зважаючи на слова дівчини. Проте в його голові проскакували думки, що з Ліною потрібно поводити себе не так як з іншими, бо вона особлива, і саме ця якість так манила хлопця. Максим був готовим на все аби завоювати цю неприступну скелю, але гордість постійно зупиняла його. Нічого, він почекає, коли дівчина сама до нього прибіжить, хоча й розумів, що цього може ніколи й не статися, з її то норовом.

Юнак мучився цілий тиждень, все з голови не йшла Ліна. Оце він реально попав, ще не вистачало закохатися в неї. В універі Максим всіляко уникав дівчину, хоч робити це було не так легко, бо наче за наказом долі юнак постійно й повсюду зустрічав Ліну. В неділю під вечір хлопець не витримав і рушив до моря.  Максим любив море, воно було наче наділене чарівною силою, заліковувати рани. І це не прості припущення. Десять років тому в хлопця померла мама. Ніхто достеменно не знав чому. Ще зранку була абсолютно здорова, а ввечері її вже забрала швидка. Життя - жорстока штука, а смерть - безпощадна. Вона завжди забирає найкращих. Максиму тоді було десять й він ще не до кінця розумів, що означають слова лікаря, що мозок пацієнтки почав відмирати. Потім батько підписував купу документів, значення яких маленький хлопчик збагнути не міг, лише через десь років вісім дізнався, що то були папери на донорство органів. Його радувало те, що мама не померла, а продовжувала жити в інших людях. Максим дуже важко переживав слова батька, що мами більше немає, і саме походи до моря і розмови з ним допомогли йому, трохи відволіктися. Після того Максим, коли йому боляче завжди приходить до моря і розповідає про всі свої тривоги і проблеми, але найголовніше, що вода допомагає, змиває весь негатив.

Юнак гуляв пірсом, годував чайок, які так і кидалися на протягнуті з їжею долоні хлопця, та й взагалі поводили себе наче ручні. Максим зробив кілька фото і вже збирався вертатися назад, як раптом його погляд зупинився на біловолосій дівчині, яка гуляла берегом. Юнак не бачив її обличчя, проте серцем відчував, що то була Аліна. «Спокійно, з чого ти взагалі взяв, що то Ліна. Тепер будеш про кожну світловолосу дівчину так думати?» Хлопець уважно спостерігав за незнайомкою. Дівчина тим часом повільно проходжувалася берегом й складалося таке враження, що не помічає нікого і ніщо. В її ході було, щось легке, незважаючи на те, що вона навіть не відривала стоп під землі й підкидала носками взуття пісок. Вітер розвівав її довге волосся й безжально кидав в різні сторони, хвилі раз у раз обливав дівчину бризками холодної води, а хвилі, майже добігаючи до її ніг, поверталися назад в море, залишаючи їх сухими. Чайки кружляли над її головою й майже сідали на плечі, вимагаючи щоб їх погодували чимось смачненьким. Хлопець замилувався її профілем, який здавався йому таким беззахисним на фоні моря й вітру. Раптом хвиля виявилася надто сильною й з шумом наближалася до берега, вона з розгону накотилася на ноги дівчини й облила її по пояс. Світловолоска скрикнула й поїжилася. В Максима зжалося серце, він уявляв як це неприємно, коли тебе обливають холодною водою, тому йому стало жаль дівчину. В цю мить незнайомка повернулася до нього обличчям й те, що він побачив просто паралізувало його. Максим не помилився перед ним стояла Ліна, власною персоною. Юнак не міг навіть рухнутися, лише коли Аліна повернула голову в його сторону, хлопець різко відвернувся й зжав руки в кулаки. Ним оволодівало бажання, послати куди подалі свою гордість, кинутися до дівчини, яка вся, аж трусилася від холоду, накинути на неї свою курточку й зігріти її обіймами. Проте Максим стримував себе як міг, а коли повернув голову, то Ліна вже була далеко від нього. Хлопець полегшено зітхнув, він зміг себе стримати й пишався цим.