Розділ 4. Підготовка до балу

Леся в мене була через годину з великими пакунками. Обличчя дівчини розпашіло, а волосся вибилося із зачіски, але ці невеликі недоліки лише прикрашали її, додаючи якогось неймовірного шарму Лесиній вроді.

- Сподіваюся, ти не збираєшся так іти на побачення? – хотілося задіти подругу, але Леся не зрозуміла мого сарказму, тому швидко відповіла з усією серйозністю:

- Звичайно, ні.

Дівчина розсміялася і підморгнула.

- Зараз будемо наводити марафет. Зробімо тобі першій.

Я не противилася такому рішенню і лише мовчки сіла на стільчик біля дзеркала. Взагалі не була рада перспективі потрапити на бал, хотіла просто повалятися в постелі, читаючи книгу і попиваючи ароматний чай. Леся тим часом дістала з одного з пакетів косметику і плойку і вже хазяйновито розклала все це на журнальному столику.

- Спочатку зроблю мейкап, а потім зачіску, - перелічувала дівчина, заодно дістаючи з косметички найсильнішу зброю всіх дівчат - косметику.

Леся вже набрала на кісточку чорні тіні, як до цього мовчазна я почала протестувати:

- Тільки не темний макіяж!

- Мовчи, я знаю, що роблю.

- Але…- не встигла договорити, як Леся різко повернула мене спиною до дзеркала.

- От що ти робиш? – викрикнула в розпачі я.

- З тебе справжню красуню. Тим часом запам’ятовуй: ти ні в якому разі не знімай маску, всі подумають, що ти це я, тому навіть якщо в когось будуть сумніви ти не повинна підтверджувати їх. Тікай від таких людей подальше. А ще найголовніше о дванадцятій всі скинуть маски, тому маєш зникнути раніше, ніж це станеться. Ти будеш танцювати вальс з Максимом, він сам до тебе підійде, так що не хвилюйся. Все запам’ятала?

- Здається, так, - невпевнено пробурмотіла я.

Ця ідея все більше і більше мені не подобалася, якийсь наче внутрішній голос говорив, що ця ніч не буде звичайною, але я відкинула всі думки і почала спостерігати за подругою, точніше за тим, що вона робить зі мною. Леся тим часом закінчивши з мейкапом, стала накручувати моє довге волосся на плойку.

Це тривало ще півгодини, як от дівчина востаннє розпилила лак над зачіскою і переможно заявила, що зробила з мене справжню красуню. Я повернулася до дзеркала і не впізнала сама себе. Хто ця красуня, що дивиться на мене, невже я? Такою вродливою себе ще бачила.

- Ну як, подобається? – задоволена своєю роботою запитала подруга.

У мене навіть слів забракло, щоб відповісти, я стояла і просто витріщалася на своє відображення.

- Твою реакцію потрібно зняти на камеру, бо таке буває не часто. Ти схожа на людину, яка вперше побачила себе у дзеркалі, - настала черга Лесі наді мною знущатися.

І Леся дзвінко засміялася. Її сміх повернув мене до реальності.

- Дякую, все настільки круто, що я навіть забула, як потрібно розмовляти.

- Я помітила. А тепер до діла. Потрібно ще приміряти сукню, - нагадала дівчина і швидко дістала із чохла яскраво-червону сукню і простягнула мені, - одягни.

Поки я одягалася Леся встигла нафарбуватися і вирівняти волосся. Тому коли вийшла, то подруга була вже при параді.

- Ти просто неймовірна, - заворожено дивилася на мене подруга.

- Ти також, - відповіла компліментом на комплімент.

- Тобі дуже личить ця сукня. А тепер потрібно поспішити, якщо звісно не хочеш запізнитися. І останній штрих, це туфлі.

- Я піду взимку в туфлях? – перелякано запитала.

- Ти ж на таксі поїдеш, то нащо тобі ті чоботи? – щиро здивувалася Леся.

- Але в мене немає грошей на таксі, - розгубилась я.

- Чекай, чекай… - дівчина не договорила, бо перебила свої слова гучним істеричним сміхом, - ти зібралася, ось у такому вигляді, їхати через всю Одесу на автобусі?

- Була така думка, - зам’ялась я, розуміючи повну абсурдність своїх слів.

Леся не могла вгамувати сміх.

- Ну ти й смішна. Дам тобі грошей не переживай.

Мені було страшенно не зручно, але вибору також не було, тому мовчки погодилася на дружню пропозицію.