46

МАКСИМ 
Максим відколи з’їхав від батька жив на дачі. Звісно добиратися на роботу було трохи далеченько, але він би ніколи не проміняв цей дім, навіть на палац. Адже в кожному куточку ще досі жили такі приємні спогади про маму, ще й досі тут відчувається її запах і чується її голос. Нехай, юнак вже не пам’ятає її обличчя, але події, які вони пережили будуть вічно жити у його спогадах. Якби Ліна погодилася, то він би хотів тут вічно жити разом з нею, але його дивувала її реакція на самі лише слова: весілля чи весільна сукня, щойно їх чує, то відразу стає яскравіше помідора. Максим був готовий, хоч завтра, зробити коханій пропозицію, якби точно знав, що вона не відмовить. Та ще й батько йому спокою не дає, постійно телефонує, а хлопець його ігнорує. Адже нехай би спершу подумав, а тоді вже робив таке зло йому і Ліні. Скільки бідна дівчина пережила та і він сам, лише через те, що вона не підходила за критеріями тата. І взагалі, можливо він взагалі телефонує, щоб ще раз розповісти, як зараз важливо продати дачу. Антон Олегович вважає, що все в житті можна продати і купити, а спомини, це так дрібнички, які нічого не варті. Він помиляється, найцінніше, що є в людини – це її пам’ять, яка  зігріває у важку хвилину і не дозволяє здаватися. Звісно, є і неприємні спогади, які лише ще більше ранять і змушують страждати, але вони також дають хороший урок і якщо добре засвоїти його, то можна бути щасливим. Він відчував як Ліна змінює його в кращу сторону, пробуджує в ньому справжнього романтика, казкового принца. А яке тепло і любов дарує йому її сім’я. Наскільки вони світлі і добрі люди. Вони дали хлопцю те, чого йому не вистачало протягом багатьох років.
Від весілля Лесі минуло десять днів, а юнак так і не наважився зробити пропозицію Ліні. Навіть за такий короткий проміжок часу, який вони зустрічалися, Максим зрозумів, що вона і є та його єдина, з якою хочеться провести все життя. Він мріє аби Ліна носила каблучку його матері, яка передавалася з покоління в покоління, лише треба наважитися і зробити цей відповідальний крок. Після роботи твердо вирішив, що купить квіти і поїде до дівчини. Окрилений він зупинився біля квіткового магазину і випадково його погляд впав на вікно, якогось кафе. Максима наче громом вдарило. Там сиділа Ліна і жваво говорила, з якимось чоловіком. Хлопець на ватних ногах підійшов ближче. Ні, помилки точно не могло бути, за склом була його кохана, а поряд... Тут очі Максима збільшилися в три, а може і більше рази. Батько!!! Не може бути, не вірив власним очам хлопець. Що може бути спільного у його коханої і Антона Олеговича. Проте, якби юнак не кліпав, картинка нікуди не зникала. Ошелешений він стояв і не міг навіть рухнутися, раптом дівчина його також помітила і кинулася до нього.
-    Максиме, що ти тут робиш? – стривожено запитала вона.
-    Це тебе хотів запитати, якого ти тут забула? – злісно запитав Максим.
-    Я розмовляла з… - Ліна не встигла договорити, бо хлопець її перервав:
-    Навіщо ти зустрічалася з моїм батьком, тобі було мало того, що він нам зробив? 
-    Максиме, ти не так все зрозумів, дозволь пояснити, - просила Ліна.
-    Що ти хочеш мені пояснювати? Я відмовився від батька, коли дізнався, що він тобі зробив, а що робиш ти. Зустрілася за моєю спиною та ще й мило бесідуєш з ним, - перейшов на крик юнак. – Що він тобі знову запропонував? Говори?
-    Нічого не пропонував, Максиме він… - ледве не плакала дівчина.
-    Не говори більше ні слова, чому мені не сказала, що будеш зустрічатися з ним? Що знову ви провертаєте? – не міг контролювати свій гнів хлопець. 
-    Нічого, повір, будь ласка, - сльози почали повільно стікати по її щокам.
-    Я вже не зможу тобі довіряти і пробачати теж не зможу. Між нами все закінчено, - виплюнув Максим і пішов геть, залишивши заплакану і ошелешену дівчину так і стояти на вулиці.
-    Максиме, прошу, послухай, -  кричала вслід Ліна, але хлопець на неї не зважав. 
В нього серце знову рвалося на шматки, за що з ним так жорстоко поводиться доля, наче їй подобається мучити його. Наче навмисно випробовує на міцність. Спочатку дарує щастя, але потім знову забирає його і знову розбиває серце на уламки. Ні, на цей раз вже точно кінець, досить вже, Максим справді втомився боротися за своє щастя. Буде жити, як і раніше: дім, робота, от лише білокурого ангела по імені Ліна поряд вже не буде. Як вона могла за одну мить зруйнувати їх прекрасні стосунки, розтоптати все, що вони вже встигли пережити.  Для чого їй потрібно було зустрічатися з його батьком, вона ж прекрасно знала в яких він стосунках з ним, але їй, здається все одно. Робить, що задумала і навіть не думає про наслідки. Можливо хоч ця ситуація послугує для неї хорошим уроком. Уроком, який вона запам’ятає на все життя.