41

Як приємно прокидатися зранку і чути запашний аромат кави, який окутує кожен міліметр квартири. Потягнулася і розплющила очі. Прикриваю повіки і вдихаю на повні груди такий п'янкий аромат. Обожнюю каву! Максима поряд не було, ну звісно він готує сніданок, як це мило і приємно водночас. Сьогодні знову на роботу, але так не хочеться після вчорашнього незабутнього вечора. Мимохіть згадала романтичне зізнання і губи у посмішці розтягнулася аж до вух. Все таки мій коханий такий романтик.  Нарешті ми сміливо можемо говорити одне одному коханий і кохана і це неймовірно прекрасно. З кухні лунають мугикання Максима і я знову посміхаюся. Ось не проходить і кількох хвилин, як хлопець, власною персоною, з’являється у кімнаті. До чого ж він кумедний, на носі і щоці видніються сліди муки, і я розумію, що юнак щось серйозне готував чи принаймні намагався. 
 ⁃ Доброго ранку, - солодко муркоче і цілує мене в щоку. 
 ⁃ Іди сюди, витру сліди твоїх кулінарних спроб. І до речі, що ти готував? 
Максим хитро посміхається і щось мені не подобається у цьому його вигляді. Іду на кухню і завмираю на порозі. Божечки, очам не вірю, ще раз кліпаю, але вид розгромленої кухні нікуди не зникає. Тут що смерч пройшов чи незапланована татарська навала випадково забрела? Тихо стогну і прикриваю очі руками. Що ж він тут робив? 
 ⁃ Я трохи навів безпорядок, вибач, ніяк не міг знайти каву, - виправдовує весь цей погром юнак. 
В мені наростає гнів, але я його швидко опановую і маскую за посмішкою, що означає: не хвилюйся все в порядку. А в душі клекотить, що ніяке не в порядку. От скажіть на милість, як можна так шукати каву, щоб розсипати муку на підлогу і стіл, розлити воду, побити чашку, та ще й каструлю з вчорашнім супом вивернути, яку я чисто випадково забула поставити до холодильника. Звісно хлопцю весело, а мені все це прибирати, щойно повернуся з роботи. Зате, незважаючи на все це, Максим отримав плюсик за каву, яка гордо стояла на столі, посеред всього цього безпорядку. Як-не-як, а хлопець прокинувся раніше за мене, хотів зробити приємний сюрприз, а те що в нього не зовсім все пішло по плану, можна списати на випадковість. Сваритися з ним через таку дрібницю я точно не збиралася. Тому мовчки допила свою каву, ще раз глянула на об’єм робіт, які  чекатимуть мене у вечері і ласкаво подякувала коханому. 
Максим підвіз мене до роботи, а сам сказав, що має ще важливі справи і заїде по мене увечері.  Раптом у голові проскочила геніальна ідея: запросити його увечері на чай і змусити допомогти приводити кухню в нормальний стан, як-не-як, а хлопець причетний до її погрому. 
Де пропадав Максим цілий день я не знала, так само як і те чому не приїхав мене зустріти після роботи, хоч і обіцяв. По телефону лише сказав, що завтра треба буде серйозно поговорити. Ну ось, я знала, що ця ідеальна казка скоро лусне як мильна бульбашка. Всю ніч не могла заснути, все крутилася з одного боку на інший, а думки наче спеціально все більше і більше пригнічували і накручували мій і так неідеальний стан. Вже перебрала сотні варіантів розмови і жоден мені не подобався. Невже хлопець все таки не зміг пробачити мене і тепер захоче розірвати всі стосунки. Цікаво, є хоч якийсь метод заглушити думки, які наче отруйні змії зароджують в серці сумніви і тривоги. Так і не зімкнула до ранку очей. На роботі також сиділа як на голках і відраховувала хвилини, до закінчення робочого дня. Нарешті годинник показав рівно вісімнадцяту нуль нуль і я тремтячими руками схопила сумку і просто таки вибігла з офісу. Автомобіль Максима уже стояв припаркований, недалеко від входу у фірму. Швиденько сіла до прохолодного салону і відчула полегкість, після вуличної спеки.
-    Так про що ти хотів поговорити? – відразу запитала про те, що мучило багато годин. 
-    Не тут, давай поїдемо до набережної.
-    Ок, - все що змогла сказати, бо серце почало шалено битися, а до горла підкочувався клубок. 
Максим першим вийшов з автомобіля і рушив до залізної огорожі, за якою відкривався чудовий вид на Чорне море. Вітру майже не було і хвилі дуже плавно накочувалися на берег, наче в заповільненій зйомці. Проте навіть шум води і крик чайок не міг мене заспокоїти. Що ж такого важливого скаже хлопець? Ось це питання мене позбавляло спокою і дуже лякало. Я повільно, наче на страту, підійшла до коханого і перелякано глянула на нього, очікуючи свого вироку.
-    Ліно, я повинен тобі дещо сказати, - пригнічено сказав Максим, а у мене серце впало у п’яти.
-    Щ..о? – не змогла приховати тремтіння в голосі.
-    Фірма мого батька збанкрутіла, ми змушені продати квартиру. А ще я дуже посварився з батьком і пішов з дому, - на одному подиху випалив хлопець і глянув на мене.
-    І це все? – не могла приховати радості.
-    Так, а що цього мало? – настала черга дивуватися юнаку.
-    Слава Богу, я думала ти щось погане скажеш, - я веселилася, а від серця миттєво відлягло.
Максим дивився на мене, як на божевільну, але я не могла себе опанувати і кинулася йому на шию.
-    У тебе якась дивна реакція на мої слова, - нарешті сказав хлопець, коли я відсторонилася від нього. 
-    Пробач, я звісно дуже засмучена, що ти посварився з батьком і через те, що фірма понесла збитки, але я себе цілий день накручувала, що ти покинеш мене, що відчула полегкість, коли ти цього не сказав, - виправдовувалась я.
-    Взагалі-то, це я боявся, як ти сприймеш цю новину.
-    Нормально сприйму, Максиме, мені все-одно є у тебе гроші чи ні, головне, що ти зі мною, а все інше з часом з’явиться. 
Юнак, мені здалося чи і справді полегшено видихнув і, міцно мене обійняв. 
-    Ти найкраща, я тебе кохаю і ніколи не залишу, запам’ятай це і викинь всі хоч найменші сумніви з голови.
Після денного напруження і ночі без сна, я відчувала таку полегкість, що найбільшим моїм бажанням було покласти голову на подушку і заснути солодким сном. Хлопець наче прочитав мої думки, бо відвіз  додому і вклав на постіль. 
-    Спи, кохана, солодких тобі снів, - зашепотів коханий і крізь сон я відчула, як він поцілував мене у щічку.