37

Останній екзамен складений на п’ятірку і тепер розпочинаються літні канікули. Проте кому відпочинок, а кому робота у дві зміни та ще й плюс нічний підробіток у вигляді виконання портретів на замовлення. Колись у школі я обожнювала літні канікули, коли можна було до вечора гуляти з друзями і не хвилюватися, що не встигнеш виконати домашнє завдання. Я ще відносилася до того покоління, яке не сиділо цілими днями в комп’ютерних іграх або смартфонах, а грало в дочки-матері, козаків-розбійників, малювало крейдою класики на асфальті, стрибало на скакалці і грало в магазин, з грошима-листочками. Ще досі пам’ятаю смак цукерок «Золотий ключик» і «Киць- киць» і постійні попередження батьків, що вони шкідливі для зубів і є страшенним ворогом зубних пломб. А хто не пам’ятає килима на стіні біля ліжка і постійні спроби повторити пальцями його візерунок, як найдовше не відриваючи руки. Так чудесне було дитинство, без проблем і турбот, без постійного пошуку роботи і таких незамінних грошей, без мук кохання і чорних полос життя. Як інколи хочеться повернутися назад у свої шість чи сім років, ненадовго, хоча б на кілька годин, щоб лише хоч на мить відпочити від дорослого життя. Проте, на жаль, машину часу ще не видумали, хоча може так десь через років п’ятдесят, вчені винайдуть таке чудо техніки, як ракету, літак чи підводний човен. Адже колись теж вважали божевільним людину, яка сказала, що люди зможуть літати як птахи і плавати як риби. 
Згадуючи дитинство, прямую на кухню, щоб зробити чай. Може зателефонувати Лесі і влаштувати дівочі посиденьки, бо давненько ми їх не влаштовували. Повертаюся назад до кімнати з чашкою в руках і, зробивши ковток, беру телефон та швиденько набираю подругу. 
 ⁃ Привіт, що робиш? 
 ⁃ Привітик, Ліно, та так нічого, лежала і дивилася фільм. 
 ⁃ Слухай, у мене є пропозиція. Давай влаштуємо собі піжамну вечірку. 
 ⁃ О, ідея супер, буду в тебе через годину. 
 ⁃ Чекаю. 
Леся чекати себе довго не змусила і вже через сорок п’ять хвилин стукала у двері. Щойно я їх відчинила, як опинилася в дружніх обіймах. 
 ⁃ Як давно я тебе не бачила, здається вічність. 
 ⁃ Я теж сумувала. 
 ⁃ Для підняття настрою я тут захопила з собою морозиво і тістечка, а ще попкорн, - переможно заявила Леся, очікуючи моєї радісної реакції. 
 ⁃ Ти чудо! Проходь. 
 ⁃ І так, - діловито потерла руки подруга, коли всі смаколики зайняли свої місця на тарілках перед ноутбуком. - Що будемо дивитися? 
 ⁃ Хочу щось таке, щоб поплакати.
 ⁃ Ти серйозно? - скривилася Леся. - В твоєму житті, хіба сліз було мало? 
 ⁃ Просто настрій такий мелодрамний. 
 ⁃ Так, треба тебе терміново рятувати, доки ти не впала остаточно в депресію, - постановила подруга і зачерпнула ложечкою морозиво. 
Я ж лише м’яла своє, бо апетиту щось зовсім не було. 
 ⁃ Ліно, ану розповідай, що з тобою знову сталося, - вимагала дівчина і зручніше всілася на ліжку, готуючись до довгої розповіді. 
 ⁃ Та нічого розповідати. Максим почав щось підозрювати і сказав, щоб я сама все розповіла, бо якщо першим дізнається він, то мене ніколи не пробачить. А я не можу йому сказати правду, бо двічі обіцяла мовчати. І що тепер мені робити?
Леся на мить задумалася і почала виводити візерунки ложечкою у піалці з морозивом. 
 ⁃ Оце ситуація, але на твоєму місці я б розповіла Максу всю правду. Він заслуговує її знати. 
 ⁃ Але я обіцяла, та й перед його бабусею буде не зручно, - зам’ялася я. 
 ⁃ Ліно, коли ти вже почнеш думати про себе, а не про всіх навколо. Ти хочеш бути з Максимом? 
 ⁃ Хочу. 
 ⁃ Тоді розкажи йому все як є і будьте щасливі. Повір, якщо він дізнається правду від когось іншого, то ти його  втратиш назавжди. 
 ⁃ Може ти і права. 
 ⁃ Не може, а на всі сто відсотків. А тепер давай нарешті визначимося з фільмом, а то з’їли майже всі запаси, а ще нічого навіть не подивилися. 
 ⁃ Може «Щоденники пам’яті» подивимося? 
 ⁃ Та ти їх вже кілька раз бачила. Ні, тут потрібне щось веселе і трохи казкове. 
 ⁃ Наприклад... О, згадала, бачила колись уривок з фільму «Зачарована». Він здався мені дуже цікавим, так що дивимося його. 
 ⁃ Ок, як хочеш. 
Ми сміялись від душі. І справді дуже милий і наївний фільм. Трохи звісно дитячий, але для дівочих посиденьок, дуже навіть підходящий. Фільм вже завершувався, головний герой поцілував прекрасну принцесу і вона прокинулася від вічного сну, як раптом мій хороший настрій, як рукою зняло, коли задзвонив телефон. Телефонував абонент «не відповідай», тобто Влад. От чого йому від мене ще треба? Мало ще погроз висказав чи що? Звісно брати слухавку та ще й при Лесі зовсім не хотіла. Проте від подруги не заховався мій стривожений і розсіяний погляд. Вона глянула на екран мого смартфону і запитально зсунула брови. 
 ⁃ Не будеш відповідати? 
 ⁃ Ні. 
 ⁃ Ліно, дивись мені в очі. Ти не все розповіла. У що ти знову влипла? 
 ⁃ Лесе, я тобі все розповім, бо сама вже не знаю, що робити. 
 ⁃ Давай розказуй, я з нетерпінням чекаю. 
 ⁃ Пам’ятаєш той день, коли я йшла до Макса на день народження, - почала розповідь я.
 ⁃ Ну, і що далі? - не могла вже стримати цікавості Леся. 
 ⁃ Я вирішила змусити його трохи по ревнувати і...
 ⁃ Та не тягни, я ж від цікавості помру, говори швидше, - не витримала Леся. 
 ⁃ Ну от, я шукала підходящий об’єкт, як до мене підійшов хлопець і почав фліртувати. Звісно я зраділа такому повороту справи, бо ж зовсім не вмію першою підходити і знайомитися. Я також йому по усміхалася, а потім виявилося, що той юнак - це друг Максима. Макс йому врізав добряче, не знаю, що там між ними сталося, але обоє ходять із синцями. 
 ⁃ Оце так! - вигукнула подруга. - І ти стільки часу від мене це приховувала. От як так можна, а?
⁃ Та чекай, я не розповіла тобі ще найцікавішого. Цей Влад мені наступного дня зателефонував і запропонував зустрітися, а я по дуже великій дурості, сказала, що просто використала його. Ну от, він страшенно розізлився і пообіцяв зі мною також зіграти у гру. 
 ⁃ Добряче ти попала, подруго. І що думаєш робити? Не скажеш Максу?
 ⁃ Та ти що, ні звісно. Ти хочеш, щоб він став вбивцею. Сама з ним розберусь, а поки що просто ігнорую, навіть підписала, як «не відповідай». 
 ⁃ Ти ж розумієш, що цей Влад реально небезпечний. Може краще скажи все як є Максу, і нехай вони розбираються. 
 ⁃ А що я йому скажу, що ось я використала твого друга, щоб ти по ревнував, а тепер цей «друг» мені погрожує. Врятуй мене, будь ласка. 
 ⁃ Ну так, нелогічно виходить. Але з іншого боку, якщо Влад тобі нашкодить, ми ж не знаємо, що у нього в голові. Може він кандидат у маніяки, - запропонувала теорію Леся, і обоє аж розсміялася з такого припущення. 
 ⁃ Та ти що, в тебе вже уява розігралася, який ще маніяк. Він просто хлопець з пораненим почуттям самозакоханості. Та й що він мені зробить, окрім як просто буде надзвонювати і сипати пустими погрозами. 
Ох, знала б я, що чекає на мене в майбутньому, то не говорила б так і взагалі б не зв’язувалася з Владом, обходила б його десятою дорогою.
Минув тиждень і як не дивно без пригод. Мій розпорядок був простий: робота, дім і так день за днем. З Максимом я не бачилася і не говорила, та й де ми мали зустрічатися, адже навчання вже закінчилося. Влад ще кілька разів телефонував, але я його ігнорувала. Якщо чесно, дістав уже. Якщо ще раз зателефонує, то відповім нарешті і вискажу все, що про нього думаю. А поки що я допиваю обідню каву і намагаюся ні про що не думати. Проте думки іншої думки. Хах, вийшов трохи каламбур і я заусміхалася. Сподіваюся люди не подумають, що я божевільна, тому на всякий випадок взяла до рук телефон і почала гортати стрічку Instagram. Цікаво, Максим уже здогадався про мене і його батька, чи ні. Сподіваюся, що ні, бо як тільки поверну Антону Олеговичу всі кошти, які він мені дав, то зможу розповісти Максу правду. Чи може варто послухати Лесю і не чекати з правдою так довго. Мої думки перервав сигнал сповіщення, я нехотя відкрила повідомлення і аж прикипіла до місця. Від МАКСИМА!!! «Привіт, давай поговоримо, я прийняв дуже важливе рішення щодо нас. О сьомій годині на тебе буде чекати автомобіль, який відвезе тебе до мене. Одягни, щось красиве». Я так і завмираю з телефоном в руках. Невже хлопець дізнався правду і тепер хоче кинути мені її в обличчя. Та ні, звідки б він міг дізнатися. От поїду ввечері і дізнаюся. Швидко набираю відповідь «Добре». Проте більше не надійшло жодного повідомлення.