35

Я ще досі не можу прийти до тями, щипаю себе за руку і скрикую від болі. Але образ Максима нікуди не зникає. Він реальний і він зараз тут, біля мене. 
 ⁃ Що ти робиш? - чую його незадоволений голос і остаточно повертаюся до свідомості. 
 ⁃ Хотіла пересвідчитися, що ти не сон. 
 ⁃ Ну і як? - на цей раз в голосі чуються нотки насмішки. 
 ⁃ Не сон, - ледь чутно шепочу. 
 ⁃ Ха, який сюрприз. 
 ⁃ Що ти тут робиш? - запитала я, відводячи погляд. 
 ⁃ Нам потрібно поговорити, - хлопець дивиться просто на мене і цей його погляд пропалював в мені дірку. 
 ⁃ Про що ти...- хотіла запитати, про що він хотів запитати, але коли нарешті наважилася глянути в його очі, то відчула, що втрачаю дар мови. Мені здалося, чи Максим мене гіпнотизує і позбавляє можливості слово сказати і навіть рухнутися. 
 ⁃ Тема стосується твоєї мами. 
Мені відразу стало дуже цікаво, що саме хлопець хотів сказати. Хотіла вже попросити, щоб швидше говорив, бо лусну із цікавості, але юнак не став нічого розповідати, а натомість сказав наступне: 
 ⁃ Ліно, ти зараз не в стані приймати інформацію раціонально, тому відпочинь, поговоримо пізніше. Я зателефоную. 
Щойно за Максимом закрилися вхідні двері, я відразу кинулася до мами. Невже юнак розповів, що я йому тоді сказала, про причину нашої розлуки. Та ні, він такого не зробить, а раптом зробить, щоб наприклад, зробити боляче мені, помститися, за завдані йому страждання. 
-    Мамо, про що ви розмовляли? – на пряму запитала, бо терпіння вже не було.
-    Та так, про різне. А чому ти так розхвилювалась, щось є таке, про що я не знаю і не повинна дізнатися, - насторожилася жінка і з підозрою глянула на мене. 
-    Та що ти, мамочко, звісно, що немає. Просто, коли побачила тут Максима, то дуже здивувалася, от і стало цікаво, що він тут робить. Він сказав для чого приїхав?
-    Сказав лише, що має серйозну розмову і хоче показати один документ. 
-    А ти як себе почуваєш? Потрібно було перш за все це в тебе питати, а то я щось зациклилась на Максимі.
-    Все добре донечко. Батько продасть свою стару машину, трохи позичимо і ти зможеш повернути батьку Макса всю суму. 
-    Батько скоро прийде?
-    Не знаю, пішов зустрічатися з покупцями, вже шостими. Нікого не влаштовує такий товар, за такі гроші. 
-    Знаю, що розізлишся, але все-таки запитаю. Донечко, чому ти покинула хлопця, ви ж були такими щасливими.
-    Мамо, я не хочу говорити на цю тему, давай вже закриємо її. Що зробила, то зробила, зараз це неважливі причини. 
-    Як скажеш, не хочеш розповідати, то і не потрібно, - засмучено сказала жінка.
-    Мамо, ти що образилася?
-    Та ні, з чого ти взяла?
-    Я ж бачу, я справді ще не готова тобі розповідати всі деталі, спочатку повернемо борг, а тоді вже поговоримо.
-    Все закрили тему, ти ж сама так хотіла. 
Мені було дуже шкода маму, вона напевно тепер подумає, що я їй не довіряю,  але розповісти всі деталі я не могла, бо думала перш за все про її здоров’я. Уявляю, як вона засмутиться, коли дізнається, що я вичудила аби знайти гроші. Вона розчарується в мені назавжди. Проте ще більше мене цікавило, який документ хотів показати Максим і як це пов’язано з моєю мамою. От як я доживу, до його дзвінка. Хлопець чекати довго себе не змусив і через кілька годин зателефонував та призначив зустріч у кафе. Так у мене є година, щоб привести себе до ладу і з цими думками кинулася у ванну мити волосся. Макіяж вирішила зробити легкий, більш до натурального. Злегка припудрила обличчя і зробила легкий рум’янець, світло-рожеві тіні і такий же блиск для губ. Волосся висушила і розпустила, підколовши з одного боку невидимкою. Також вирішила одягнути білу сукню з яскраво-малиновим пояском, і розшиту такого ж кольору бісером. Цю сукню я одягала лише раз і то рік тому і не знаю навіть чому залишила її вдома, а не взяла з собою в Одесу. Хоча з іншого боку навіть добре, що вона була тут, а то б довелося йти на зустріч з юнаком в джинсах і футболці. Глянувши на себе в дзеркало ще раз, була впевнена на сто один відсоток, що такий ніжний і невинний образ сподобається Максу. Мої сподівання виправдалися, бо щойно увійшла до приміщення кафе, то відразу помітила захоплений погляд хлопця. Швиденько підійшла до нього і сіла навпроти. 
-    Привіт, і так про що ти хотів поговорити? – відразу перейшла до теми і загадково посміхнулась. 
Хлопець мовчав і не міг сказати і слова. Невже я перестаралася з образом? 
-    Ей, Максе, ти тут? – промовила я і помахала перед його очима рукою. 
Максим стрепенувся і відірвав від мене погляд.
-    Так про що ти хотів поговорити? – ще раз запитала, бо була впевнена, що перед цим він не почув питання. 
-    Я знаю, що ти будеш дуже здивована, але я маю розповісти тобі правду. Це стосується моєї мами і твоєї, - почав здалеку юнак, а я не витримала і викрикнула:
-    Ти можеш точніше говорити без цих всіх вступів. 
Я сказала напевно досить голосно, бо сусідні столики зацікавлено оглянулися.
-    Чого ти така нетерпляча? Ти говорила, що твоїй мамі пересадили серце.
-    Так, але яке відношення має до цього твоя мама? – я вже реально не витримувала, от чого він так тягне.
-    Моя мама має пряме відношення, бо саме вона була донором, - випалив на одному подиху Максим і глянув на мене.
Я кілька секунд завмерла і ошелешено дивилася на хлопця.
-    Що? Та ні не може бути, - ледь чутно проговорила я
-     В мене є документ.
І юнак відкрив на смартфоні фотографію. Я здивовано почала вчитуватися в рядки. Це напевно все жарт долі. Як таке взагалі можливе? Ніколи не могла подумати, що світ такий тісний. Після кількахвилинної мовчанки першим заговорив Максим:
-    Можливо для тебе це нічого не означає, а от для мене справді має цінність. 
-    А що ти хочеш від мене?
-    Нічого, просто не дивуйся, якщо я буду інколи приїжджати до твоєї мами, якщо вона звісно захоче мене бачити, а також хочу повідомити, що ти можеш не віддавати гроші за її лікування.
-    А з чого ти взяв, що я маю їх віддати? - запитала я, адже про це не знав навіть Максимів батько. - Твій батько на цьому не наполягав, до того ж це плата… – і тут я прикусила язика й подумки себе вилаяла.
-    Плата за що? – насторожився юнак і глянув на мене з явним наміром почути відповідь на своє запитання. 
-    Забудь. 
Така відповідь зовсім не влаштовувала хлопця і він повторив ще раз:
-    Ще раз запитую, плата за що? І що за справи ви провертаєте за моєю спиною.
Я мовчала, а що я могла сказати, от коли поверну його батькові гроші, тоді не буду скріплена подвійною обіцянкою мовчати. 
-    Ліно, не ховай очі, і перестань мене обманювати. Це якось пов’язано зі мною і твоєю дивною поведінкою? 
Ліно! Тікай, тікай куди подалі звідси. І тут мене врятував телефонний дзвінок. Швидко витягла з сумки мобілку і глянула на екран. В ту мить я так і приросла до стільця, а обличчя стало біліше крейди. От лише його зараз не вистачало. 
Максим, подивившись на мене, відразу запитав чи зі мною все добре. Та яке там добре, коли не встигла я вилізти з однієї біди, як тут же уляпалась в іншу. Так і сиділа зі смартфоном в руках, не в силах навіть вибити дзвінок. 
-    Ти не будеш відповідати? – запитав Максим.
-    Н..і, це…не..важ..ли.во, - затинаючись проговорила я і в ту ж мить відчула як хлопець вирвав в мене телефон з рук. Я не встигла навіть зрозуміти, що сталося, як Максим швидко відповів на дзвінок. Хотіла заперечити, помішати, але не могла навіть рухнутися чи сказати слово, просто сиділа і чекала, що ж буде далі.
-    Алло,  -голосно промовив юнак. – Алло!
Зрозуміло було, що зв’язок розірвали, бо вже через декілька секунд мій телефон лежав на столі, поряд з моєю долонею.
-    Вибили, - повідомив хлопець. Кого ти підписала, як «не відповідай»? Ліно, не мовчи, хто до тебе телефонує і кого ти так боїшся. Розкажи мені хоч це.
Я продовжувала грати в мовчанку, а що могла сказати, що я використала твого друга в одній тупій грі і тепер він мені мститься за неї. Я ще пам’ятала, з яким обличчям повернувся Макс після розмови з Владом, уявляю, що він зробить, коли дізнається, що його, сподіваюсь, колишній друг, тероризує його, також сподіваюсь, кохану дівчину. Правильно, він вб’є його на місці, а я не хочу руйнувати життя Максиму, й сама в змозі розібратися зі своїми проблемами. 
-    Ліно, мене вже починає дратувати ця гра в мовчанку. Я терпеливий, але також маю червону лінію і зараз я просто на ній. 
Як там говорили, найкращий захист  - це напад, от зараз і перевіримо чи правда.
-    В мене до тебе також багато питань, по-перше, чому без дозволу береш мій телефон і відповідаєш на мої дзвінки, по-друге, чому так хвилюєшся за мене, я ж тобі ніхто, а по-третє… - по-третє я сказати не встигла, бо Максим мене перервав гучним сміхом.
-    Що таке, чому смієшся?
-    Ти скористалася тактикою нападу, щоб уникнути можливості чесно відповідати на мої запитання.
Я різко підхопилася з місця і кинулася геть із кафе. Хлопець мене наздогнав уже на вулиці і міцно вхопив за зап’ястя. Я просто ненавиджу цю його звичку, хапати мене за руку. Потрібно буде сказати, щоб більше такого не робив. 
-    Відпусти, бо я закричу.
-    Кричи, - коротко відповів хлопець, але руки не відпустив.
Я набрала в легені по більше повітря і хотіла вже заволати: рятуйте, як раптом юнак одним різким рухом притягнув мене до себе і міцно поцілував. Я хотіла вирватися, але мене тримали так сильно, що було таке відчуття, що я закована в залізо. Максим відсторонився так миттєво, як і поцілував. 
-    Що це було? – зашепотіла я. 
-    Позбавив тебе голосу. А як ти знаєш, на війні всі методи хороші, - засміявся хлопець.
Я лише тепер зрозуміла, що Макс більше не тримає моєї руки і я можу без перешкод тікати, але ноги наче приросли до асфальту. От що він зі мною робить? Рука палала вогнем, в місці, до якого доторкнувся Максим, так само як і губи. Я точно скоро збожеволію. 
-    Ти так і будеш стояти? Знаєш, не хочеш говорити, то не говори, я сам все дізнаюся, але знай, що тоді я з тобою більше ніяких справ мати не захочу. Май це собі на увазі. 
Сказавши це, юнак демонстративно повернувся і пішов геть, а я так і продовжувала стояти, як вкопана, на місці.