30

МАКСИМ

Через тиждень мав бути день народження Максима. Хлопець повинен був влаштувати вечірку, адже без цього ніяк, бо навіть Влад нагадав про важливість її проведення. Якби це було у його волі, то він би замкнувся у своїй кімнаті і ніяк не святкував би своє свято. Максим ніколи не розумів, чому всі так люблять ставати на рік старішими, і в чому взагалі сенс дня народження. Через кілька днів вечірка була спланована, а запрошення розіслані. У суботу на назначену годину, усі запрошені зібралися і чекали виходу хлопця. Максим зовсім не любив цих стандартних, завчених привітань з фальшивими посмішками. Жодного року його ніхто не вітав щиро, від душі, лише загальноприйнятими фразами: здоров’я, щастя, взаємного кохання і саме при останні фразі хлопець морщився, наче від зубної болі. Хм… кохання, що тут хорошого, що його всі так настирливо бажали. «І так потрібно зібратися з думками і начепити натягнуту фальшиву посмішку. Будь веселим, щасливим»,- говорив сам собі. Щойно вийшов до гостей, його відразу оточили і почали вітати. «Так, потерпи ще трохи, вже зовсім небагато залишилося бажаючих, чогось тобі побажати», - заспокоював себе Максим. Раптом його очі помітили дівчину, яка невпевненою повільною ходою наближалася до нього. Очам не вірю – ЛІНА! Що вона тут робить? Як сюди потрапила? Хлопець наче перетворився на кам’яну скульптуру. Та ні, це з ним підсвідомість грає в злий жарт. Це просто звичайна дівчина, в якій його серце бачить об’єкт його кохання. Тим часом реальність чи марево підійшло до нього настільки близько, що Максим вже не міг заперечувати того факту, що перед ним була саме Ліна. Юнак не міг навіть рухнутися і сказати слова. «З днем народження», - швидко проговорила дівчина, але ця її фраза, без надуманих бажань, видалася Максиму такою чистою, невинною і щирою, а сама дівчина була такою вродливою, що не можна відвести очей. Вона все таки особлива, не така як всі. Чорт, він знову її ідеалізує. Так, прийди в себе, згадай, яка вона насправді і що тобі зробила. Замість того, щоб сказати: «Дякую», запитав її те, що вже давно вертілося на язиці: «Що ти тут робиш?». «Сюрприз», - видала Ліна і так мило і щиро посміхнулась, що у хлопця побігли мурашки по шкірі. Боже, що ця дівчина з ним робить? Вона діє як наркотик – всією душею не хочеш його приймати, але спробувавши раз, викликає залежність і жахливу тягу, ще і ще його вживати, хоч і розумієш, що він руйнує твоє життя. Саме так вона його особистий вид наркотику, залежності від якого він ніколи не позбудеться, хоч і робить спроби. Ось Ліна від нього відійшла і загубилася в натовпі. Максим намагався на неї не дивитися, але очі самі вишукували її серед інших запрошених. Він стояв і таємно дивився на неї. Аж раптом юнака накрила хвиля ревнощів, коли він помітив, як мило Ліна говорить із Владом, посміхається йому і фліртує з ним. Максиму хотілося розірвати свого друга на частинки. Та як він сміє, після того, що йому розповів хлопець. Невже спеціально робить, щоб позлити його. Ось Влад обняв дівчину однією рукою за талію і веде до нього. А вона навіть і не противиться. Максима накрила навіть не хвиля, а лавина злості і ревнощів. Подумки вилаявся і пообіцяв зламати руку Владу, якщо він хоч раз ще доторкнеться до Ліни. І плювати, що вважав його другом до цього моменту.  
-    І так, молодь, що будемо робити? – запитав Влад і додав: - Я не один, ви ж не проти?
-    А як звати твою прекрасну супутницю? 
-    Познайомтесь – це Ліна. Ну Максима ти знаєш, а це Ігор і Ніка.
-    Граємо в гру, - сказала дівчина, яку представили Нікою. – Правда чи дія.
-    Та ні, це ж дитячий садок, - скривився Влад.
-    Нічого не дитячий, бо грати будемо строго 18+, - заперечила Ніка. 
-    А, ну тоді ОК. Я не проти тебе чи Ліну пристрасно поцілувати, - пожартував Влад. 
Максим зжав за спиною кулак. «Боже, дай мені сили не приміняти силу»,- подумав. Спочатку все йшло добре, навіть трохи нудно, бо всі обирали правду. Максим спостерігав, як бутилочка намотала ще одне коло і зупинилася на Ліні. 
⁃ Правда чи дія, - запитали. 
 ⁃ Правда, - відповіла дівчина. 
Питання мав задавати Влад, але Максим його перебив і попросив собі цю можливість. 
 ⁃ Звісно можеш, я не проти. 
 ⁃ Що ти найбільше цінуєш в житті? - швидко випалив хлопець і з викликом подивився на Ліну. 
Дівчина знітилася і мовчала. 
 ⁃ Максиме, що за дитяче питання, ми по-дорослому граємо. 
 ⁃ Нормальне питання, то що скажеш,  Ліно. 
 ⁃ Сім’ю, - ледь чутно проговорила. 
 ⁃ Брехня, найбільше цінуєш гроші, скажи правду, - крикнув юнак, чим заслужив цікаві погляди присутніх. 
 ⁃ Я сказала правду. 
 ⁃ Я тобі не вірю, тому мусиш виконати покарання, за брехню. 
 ⁃ Щоб тобі такого загадати, - задумався Максим, але його випередила блондинка, яка викрикнула: 
 ⁃ Нехай поцілує того, на кого вкаже бутилка. 
 ⁃ А й справді, хороше бажання. 
 ⁃ Але мав я загадувати... - пробубонів Максим, якому дуже не сподобався такий поворот подій. Ще не вистачало, щоб його Ліна з кимось цілувалась та ще й на його очах. 
 ⁃ І так крутимо бутилку, - задоволено загомоніла Ніка і крутнула пляшкою. 
 ⁃ Вау, Влад, ну що ж тобі пощастило, Ліно. 
Влад задоволено потираючи руки встав з місця. Ліна не зводячи очей з Макима також встала і зробила кілька кроків до друга Максима. Хлопець не міг на це спокійно дивитися, ні тільки не це. Зжавши кулаки, прошипів: 
 ⁃ Влад, ти не зробиш цього. 
 ⁃ А чому б ні, гра є грою, - весело заперечив хлопець.
 ⁃ Не смій, - прошипів ще загрозливіше.
Проте Влад не звертав жодної уваги на друга і повільно почав наближати своє обличчя до Ліниного. Максима кинуло в жар, він навіть не міг спокій дивитися, коли хтось брав дівчину за руку, а тут поцілунок. 
 ⁃ На треба виконувати цього бажання, я тобі вірю, Ліно, - крикнув хлопець, і на нього здивовано почали озиратися запрошені.
 ⁃ А чого б не виконати, мені навіть сподобалася така перспектива, - з насмішкою заявила Ліна. 
Хлопця вдарило наче електричним струмом. Що? Їй сподобалося це бажання, а от йому зовсім ні. Юнак, не довго думаючи, вхопив Аліну на лікоть і потягнув на себе. Дівчина, яка не очікувала такого різкого руху, заточилася і ледве не впала. Руки Максима дбайливо підтримували її за талію. 
 ⁃ Якщо я сказав не треба, значить не треба, - зашипів їй на вухо. 
Нічого з Владом він пізніше ще розбереться, а поки що треба владнати все з Ліною. 
 ⁃ Пусти, - пробелькотіла дівчина і хотіла вирватися, але хлопець міцно її тримав. 
 ⁃ Ходімо зі мною, нам потрібно поговорити. 
І не чекаючи згоди потягнув дівчину до своєї кімнати. Хлопця вже накривала хвиля люті на Ліну і на себе за свою слабкість перед цією дівчиною. Чому він не може її просто забути і відпустити, як тільки наважується це зробити, вона наче навмисне знову з’являється перед ним. І він знову втрачає здоровий глузд і власну гордість. Максим знову у її ніг, незважаючи на образу, яку Ліна йому нанесла, незважаючи ні на що, його серце знову і знову рветься до дівчини. 
 ⁃ Ти що твориш, відпусти негайно. Я більше не твоя іграшка, - запихаючись кричила дівчина, але Максим не зважав. 
 ⁃ Замовкни і йди спокійно за мною, не змушуй тягнути тебе силою. 
 ⁃ Відпусти, негайно, - не поступалася Ліна, згадуючи слова Максимової бабусі «Якщо хочеш його назад, змусь його розлютитися, ревнувати, божеволіти і тоді він не витримає, адже Максим і так на межі». Щойно вони опинилися на одинці в кімнаті, юнак відразу накинувся на Ліну, ледве контролюючи злість. 
 ⁃ Чого ти хотіла добитися тим поцілунком? Скажи чого саме? - гарчав сердито хлопець, вже не контролюючи свою лють, яка в перемішку з алкоголем вогнем пульсувала по венам.
Дівчина мовчала, вона ж не могла пояснити свій план Максиму та й обманювати його також зовсім не хотілось, адже дівчина і так достатньо йому брехала. 
 ⁃ Чого мовчиш? Тобі що нічого сказати? Захотіла щоб я ревнував?  - не вгавав Максим. 
 ⁃ Чому ти думаєш, що світ обертається лише навколо тебе. Може мені сподобався Влад, чи я не маю права на особисте життя? - спокійно заявила Ліна, чим ще більше розлютила хлопця. Він нагадував коктель Молотова, який ось-ось рване і які наслідки за собою понесе нікому не відомо. Проте саме цього Ліна і хотіла. 
 ⁃ Що? - захриплим голосом проричав Максим.
- Так, ми розлучилися і твоє особисте життя мене не стосується, але я не дозволю, щоб ти зіпсувала життя моєму другові, зрозуміла, - хлопець сказав і лише тоді зрозумів, що він несе всіляку нісенітницю, він навіть не думав про друга, який після того, що сталося дуже мало ймовірно так буде називатися. Юнак не міг собі ніяк зізнатися, що просто неймовірно ревнує цю дівчину. Дівчину, яка завдала йому стільки болі, він не може залишити в минулому і як тільки уявляє, що поряд з нею може бути хтось інший, то його всього кидає в холодний піт. Хочеться власними руками задушити всіх майбутніх претендентів на його Ліну. 
 ⁃ То справа лише у Владі? - з вогником в очах запитала Ліна. І цей її погляд пропалював Максиму душу, здавалося вона читає інформацію у найпотаємніших кутках його підсвідомості і серця. 
 ⁃ Так, лише у ньому, я не можу і не хочу дозволити йому пережити ту біль, яку пережив я, - на одному подиху випалив Максим. 
Він бачив, як зіщулилися її очі, вона його розкусила, все зрозуміла. Хлопець уже й сам не розумів, чого він хотів більше - забути її чи прижати до серця і прошепотіти, що ніколи її не відпустить. Юнак вже настільки заплутався у власних почуттях, що не знав, що йому робити як правильно поступити і сказати. Дівчина підійшла настільки близько, що їх розділяв десь сантиметрів два - три. Її запах вдаряв Максиму в ніс і змушував скроні пульсувати. Ще трохи і Ліна зведе його з розуму остаточно. Розум кричав, щоб тікав якомога швидше і дальше, а тіло наче паралізувало. Юнак був готовий отак вічність стояти і вдихати її аромат. Ліна тим часом нахилилася до його вуха  і зашепотіла:
 ⁃ Ну що ж, якщо ти так хвилюєшся за друга, мені доведеться відступити, - і трохи помовчавши, продовжила: -То ти ревнував його до мене чи навпаки,- не вгавала наступати Ліна. Її волосся торкнулося його щоки і у хлопця зірвало дах остаточно. Якщо він зараз її не поцілує, то просто морально і фізично не витримає. Ліна тим часом відійшла на кілька кроків і зібралася йти геть. Ні, вона так просто не піде і хлопець, не довго думаючи, вхопив її за талію і притягнув до себе. Губи миттєво віднайшли її і з силою притиснулися. Ліна не противилася, але і відповідати не поспішала. Коли обом забракло повітря в легенях, хлопець знехотя відпустив дівчину і кинувся геть з кімнати. 
Хлопець залетів до вбиральні і притиснувся лобом до холодної плитки. 
 ⁃ Дурень, який же я дурень, - бубонів собі під ніс. 
Максим пізно зрозумів, чого дівчина хотіла добитися. Звісно, що розізлити його і подивитися на реакцію. Як він міг так легко піддатися їй, після всього, що сталося. Максим злився на свою слабкість перед Ліною. Тепер вона отримала відповідь на своє останнє питання. «Дурень, справжній дурень», - лаяв себе Максим.