27

Вісім годин тому. 

Я прокинулася дуже рано, ще і шести ранку не було. Та і взагалі цю ніч майже не спала. З голови все не йшла розмова з Максимом, а може і варто йому все розповісти, адже хлопець має право знати. Вже другий день мучуся і не можу знайти правильне рішення. Навіть якщо скажу, то все одно ми не зможемо бути разом. Так, все вирішила, сьогодні ж поговорю з Максимом і все йому розповім, а що буде далі нехай уже хлопець сам вирішує. Звісно я порушу обіцянку, але совість мені більше мовчати не дозволяє і звільним від каменю сумніву серцем стала збиратися до університету. Прийшла на навчання за пів години, це щось новеньке в моїй біографії, зазвичай я лечу висолопивши язика (вибачте за порівняння, але саме так можу себе охарактеризувати). Десь на середині першої пари в мене задзвонив телефон, ах як не вчасно, а я ще, наче на зло, забула перемкнути звук на вібрацію і тепер моя улюблена пісня, заповняла кожний куточок аудиторію. Ну все, лекція з моралі мені забезпечена, та ще зараз семінарське заняття Анни Миколаївни, на пару якої я недавно запізнилася. 
-    Вітренко, може ви вже нарешті вимкнете цю жахливу музику, - невдоволено прошипіла викладачка. 
Цікаво чим це їй пісня не вгодила. Така приємна мелодія, до речі, у виконанні МакSим «Знаешь ли ты». Знаю, що ця пісня вже не нова, але я і не гонюся за сучасними треками. Ця пісня стала візитною карточкою співачки. Цифрові продажі синглу перевищили 1,2 мільйона завантажених копій. Також співачка отримала на Золотому Грамофоні 2007 року статуетку за цю пісню. 
-    Аліно, чому з вами одні проблеми? Ви що спеціально порушуєте мої правила?
От чого вона в мене так в’їлася, наче я спеціально так роблю.
-    Вибачте, будь ласка, я справді не хотіла нічого порушувати, просто так вийшло. 
-    У вас завжди все просто. Покиньте аудиторію, а на перездачу енки чекаю на вас у п’ятницю. 
Я не стала її просити не ставити мені енок, вже справді набридло перед нею вибачатися, тому мовчки схопила сумку і вийшла в коридор. Згадала, що до мене телефонував Антон Олегович, тому швидко набрала його номер. 
-    Аліно, я до тебе телефонував, мені потрібно терміново з тобою поговорити.
-    Я вас слухаю.
Передчуваючи, що розмова буде не з приємних, рука сама потягнулася до кнопки запису телефонною розмови. Для чого я це зробила, тоді ще не зовсім розуміла, але щось мені підказувало, що це правильне рішення. 
-    Ти обіцяла мені, що Максим нічого про мене не дізнається, проте як виявилося мій син почав мене в чомусь підозрювати, що ти йому наговорила про мене. Поміть, я питаю лиш один раз. 
-    Нічого я йому не говорила.
-    Дивись мені. Тепер ти повинна сказати Максиму, що була з ним заради грошей, якщо він буде тебе про щось питати, зрозуміла.
-    Ні, я проти, і більше не хочу обманювати його. Я ніколи такого не скажу, навіть не просіть. 
-    Я й і не прошу, а наказую. Ти скажеш інакше я виставлю тобі такий рахунок за лікування, що ти до кінця життя з ним не розрахуєшся, а ще перестану оплачувати реабілітацію твоєї мами, як тобі така мотивація?
-    Ви жахлива людина, - виплюнула я.
-    Дякую, я знаю. Даремно ти зі мною зв’язалася. А і ще я підписав твою заяву на звільнення.
-    Добре, я скажу, Максиму, - приреченим голосом сказала я.
-    От і молодець, я знав, що ти розумна дівчинка, - сказав і роз’єднався.
Ні тобі привіт, ні прощай. Мене душила моя зрада. Знову я йду проти своєї людяності, проти всього чистого і світлого в моєму серці. Знову я продалася, зрадила собі. Я загрузла по самі вуха в брехні, стала маріонеткою, без права вибору, або чиста совість або життя мами. І я вибрала останнє. Навіть не уявляла, як зможу повідомити таке Максиму, як зможу зробити таке зло йому, зруйнувати свій світлий образ в його свідомості. Потрібно уникати його і цієї розмови, якомога довше. Проте не судилося довго бігати, бо вже через кілька годин я брехала йому просто в очі. Слова душили, гірше залізних оков, проте я якомога переконливіше промовила: «Так, я справді була з тобою заради грошей, я знала, що мамі потрібна операція і я тебе використала». В душі все пекло вогнем, а серце здається обірвалося і впало в порох під ногами. Кожне слово Максима поливало мене брудом з ніг до голови. І від цього бруду я не зможу вже ніколи очиститися. На мені на вічно буде клеймо продажної і корисливої людини, а його звести не так легко. Я бачила в якому стані був хлопець, так хотілося крикнути, що все не правда, що все видумка, розповісти всю істину, але натомість я мовчки дивилася йому вслід. І лише вдома дала волю емоціям. Десь годину ридала в подушку, от чого життя таке жорстоке, воно ставить людину перед вибором, а фактично ніякого вибору і нема, адже наперед відома відповідь. Так захотілося хоч трохи втішити себе солоденьким. Відеречко морозива було б дуже до речі, але де його взяти. Рішення прийшло моментально і я швидко набрала номер Лесі. Пояснивши в двох словах ситуацію і поросивши морозива, подруга коротко відповіла: «Виїжджаю». От вона моя найкраща подружка, моя розрадниця, може хоч вона зможе повернути мені нормальний стан. Через годину Леся вже стояла на порозі моєї квартири з морозивом і тортом в руках. 
-    Готова забути усі проблеми? - весело запитала подруга.
-    Та якби вони так легко забувалися,- пригнічено відповіла на радісний тон Лесі.
Коли ми зручно всілися перед ноутбуком і ввімкнули комедію, Леся зажадала розповіді, і я розповіла їй з самого початку. Як ми почали зустрічатися ще в Парижі з Максимом, як потім мамі потрібна була операція, про пропозицію батька Максима і про сьогоднішню розмову. 
-    Оце так історія, ще круче, ніж в турецьких серіалах, - захоплено вигукнула вона, а я ще більше спохмурніла.
-    Ну дякую подруга, вмієш ти підтримати.
-    І що ти думає робити? - вже спокійніше запитала дівчина.
-    Нічого, а що я можу вдіяти. Буду жити далі. 
-    Ну ти нудна, невже так просто відмовишся від свого кохання. 
-    Якого кохання, немає більше нічого. Знаєш від кохання до ненависті один крок і його вже зробив Максим, - пригнічено заперечила я.
-    Він так зробив, бо не знає правди. Пам’ятай від ненависті до кохання також один крок. Розкажи йому всю правду, як мені щойно, - радила подруга.
-    Я не можу, та й він не повірить, - от знову я відкидаю мудрі поради і наступаю на ті ж граблі, слухаючи лише себе.
-    От ти, подруго, зараз в усьому виниш батька Максима, а якщо так взяти, то в усьому, що сталося твоя вина також є значною.
-    Та невже? Ти мені пропонуєш пожертвувати життям мами заради кохання? - ошелешено вигукнула я.
-    Чому відразу жертвувати. Ти б могла пояснити ситуацію хлопцю і ви б разом знайшли вихід. А ти натомість, навіть не поборовшись, вхопилася за перший же варіант, - намагалась пояснити значення своїх слів Леся.
-    Можливо ти і права, проте змінити вже, на жаль, нічого не можна. Той час, коли можна було поступити мудріше вже минув, а зараз я лише пожинаю наслідки. Та й тоді я ні про що, окрім мами, не могла думати. Часу на її рятунок було катастрофічно мало.
-    Але чому ти ні з ким не порадилася? 
-    Не знаю, Лесе, не питай мене, на той час мені здавався цей вихід найнадійнішим. 
-    Ти помилилася, - підвела підсумок, який я і так знала.
-    Я знаю, не потрібно мені про це постійно нагадувати. Давай краще дивити фільм і я хоч трохи відійду від цього всього, хоча б на годинку.