26

МАКСИМ

Максим так радів, що зміг вирішити всі свої справи раніше і нарешті повернутися до своєї коханої дівчини. Він знав, як Ліні зараз важко і хотів всіляко її підтримувати. Хлопець попросив грошей в батька і той обіцяв, що допоможе Ліні. Тепер він може зі спокійною душею їхати. Раптом йому так захотілося почути її голос і заодно повідомити, що завтра вже буде у неї. Швидко набрав номер коханої і ось вона взяла слухавку. Йому здалося, чи її голос тремтить і чому він такий засмучений. Невже, щось погане трапилося, подумалось юнаку. Аж ось Ліна замість радості, що він приїде, говорить, щоб не приїжджав. Як це розуміти? Невже не сумувала за ним, як  він за нею. Але наступні слова полоснули його гостріше ножа. Розлучаємося, але чому? Як зрозуміти те, що його кидають, ось так по телефону, вперше до речі, але це вже зовсім не важливо, головне чому. А можливо Ліна ніколи його і не кохала, а так погралася і покинула як непотрібну іграшку, от саме нею Максим і почував себе. Та ні, почуття, які загорілися між ними не могли бути грою, навіть найкращою. Максим твердо вирішив поки що не робити жодних висновків, доки не поговорить з дівчиною і не з’ясує, що насправді так могло на неї подіяти. Дні тягнулися для юнака аж надто повільно, кілька разів поривався зателефонувати до неї, але щоразу його щось зупиняло, наче внутрішній голос шепотів, що це даремно, бо Ліна все одно не відповість. Всі ці дні очікування мучили хлопця, і він ніяк не міг знайти собі місця. А що як раптом, це батько причетний до їх розлуки, адже він був так проти стосунків з Аліною, а Максим мав необережність проговоритися, що вони пара. Та ні, тато нічого такого не міг зробити, адже він його любить і ніколи не бажав зла. Ось нарешті Ліна повернулася в Одесу. Юнак ще з вікна помітив, як дівчина забігла в універ і вирішив перестріти її на сходах. Він намірявся серйозно поговорити з нею, але коли вона наштовхнулася на нього, а її запах вдарив йому ніс, все наче з голови вилетіло. Що Ліна з ним робить? Ось вона як сполоханий заєць відскочила і почала вибачатися, яка вона забавна, коли не злиться. Коли намірилася тікати, то схопив її за руку і долоню обпекло її тепло. Як же Максим сумував за цими дотиками. 
Ліна уникала юнака вже декілька днів, що дуже злило хлопця. Вона ж обіцяла поговорити, а натомість лише бігає від нього. І тут в голові Максима зародився геніальний план, тепер Ліна точно не відкрутиться. Доведеться звісно прогуляти пару, але нічого його задум того вартий, та й юнак не був старанним студентом, так що ніхто навіть не помітить його відсутності. Кілька раз посміхнеться старості і вона з радістю прикриє його на лекції. Хлопець знав, що його всі люблять і вміло цим користувався. Коли зайшов в аудиторію, щоб повідомити, що Аліну викликають до декана, і побачив її погляд, як у загнаного звірка, відразу захотілося сміятися. До чого вона все-таки мила, але те що почув взагалі вибило Максима з колії. «Причина в мені»,- твердила раз за разом. Це найгірша відмазка з усіх. Невже все-таки його батько постарався, а після слів: «Запитай у батька сам», сумнівів залишалося все менше і менше. Сьогодні обов’язково поговорю з татом і все з’ясую. Проте розмови увечері не вийшло, так як батько був допізна на роботі, а коли прийшов додому, то не захотів з сином розмовляти. Нічого завтра сто відсотків виведу батька на розмову, але як дожити до того завтра. Спати зовсім не хотілося, в голові крутилися мільйони думок, які наче настирні мухи не давали заспокоїтися і поринути у рятівний для мозку сон. Наступного дня в університеті ніяк не міг зосередитися на навчанні і як результат склопотав трійку. За неї точно по голові не погладять. Чекати доки тато прийде не міг, тому вирішив відразу їхати в офіс. Проте на робочому місці не було ні батька ні його секретаря. Прекрасно! Наче саме провидіння не хоче цієї розмови. Хотів вже йти, як почув позаду себе стук підборів. Різко повернувся і побачив Ліну, яка наче модель на подіумі йшла йому назустріч. Яка вона все-таки красива, очей не відвести. 
-    Привіт, - сказала і так мило посміхнулася, чи свідомість зіграла злий жарт.
-    Привіт, - також промовив. – Ти напевно до батька? 
-    Так, хотіла занести йому заяву на звільнення.
-    Його немає. Ти звільняєшся, дозволь запитати чому?
-    Є причини,- зам'ялася дівчина.
-    Тільки не кажи, що причина в тобі і мене це не стосується, - злився юнак. 
-    Саме так. Пробач, але всього тобі розповісти не зможу. 
-    Ну звісно, хто ми такі? Чужі люди, правда? - з гіркотою виплюнув слова.
-    Нащо ти так,- спохмурніла Ліна.
-    Я? Вибач звичайно, але мені здається, що чужими нас робиш саме ти. Що за секрети? - ще більше розлютився хлопець.
-    Немає секретів, але є те, що я не можу тобі сказати, - тихенько писнула.
-    І знову ми вернулися на початок. Не хочеш говорити, то не говори, але знай, що я сам про все дізнаюся. Але більше не буде ніяких ми. Мені не потрібна дівчина, яка щось приховує і не довіряє мені. А тепер прощай.
Максим вибіг з офісу і видихнув. Може він перегнув палку, але по іншому Ліна нічого не розповість, а тепер може хоч трохи задумається, якщо дійсно кохає. Залишилося зачекати. Проте Аліна не давала про себе знати два дні і тому Максим вирішив більше не відкладати розмову з батьком. Потрібно нарешті все розставити по своїх місцях. Тата знайшов у його кабінеті і без різних вступів запитав напряму:
-    Тату, ти причетний до того, що Ліна мене кинула?
-    Я? Сину ти про що? Я дав їй гроші на операцію, як ти і просив, і навіть сказав, що може не повертати, адже Ліна твоя дівчина. А через кілька днів дізнаюся, що Ліна тебе кинула, - невинним голосом говорив батько.
-    Звідки дізнаєшся? – насторожився Максим, бо батьку лише тепер сказав, що вони розійшлися. 
-    Каюсь, підслухав твою розмову з тією дівчиною.
-    Зрозумій, синку, вона зовсім не та, якою ти собі її уявляєш.
-    Тату, не починай.
-    Я не починаю, а закінчую. Ліна відноситься до тих дівчат, які зустрічаються заради грошей. Вона досягла своєї цілі, от і кинула тебе. 
-    Тату, замовчи, я знаю, що вона не така. І навіть не смій мені таке про неї говорити, - розлютувався Максим після таких татових слів про кохану.
-    Синку, твої почуття до цієї дівчини тебе засліпили і ти не хочеш побачити її справжнього обличчя. Проте з часом ти зрозумієш, що я правий, - намагався переконати сина в своїй правоті Антон Олегович, але Максим не хотів його слухати.
-    Я в це ніколи не повірю, доти доки не почую це з уст самої Ліни.
Максим вибіг з кабінету і замкнувся в своїй кімнаті. Цього не може бути, ні, він не вірить в те, що Ліна була з ним тільки заради грошей. Повірить лише тоді, коли почує це від неї. А невже і справді правда. Ні, він тоді просто не витримає, не переживе від дівчини такого удару. Проте незважаючи ні що, потрібно з нею поговорити, але як, коли дівчина постійно його уникає. Максим зміг заснути лише під ранок, все з голови не йшли думки про Ліну. Його свідомість розривалася на дві частини. Одна говорила, що дівчина не могла, а інша спеціально навіювала сумніви. Ні, довго він так не витримає, якщо не поговорить з нею. В універі весь час хотів відшукати Ліну, проте вона наче стала невидимкою. Вже повністю відчаявшись її знайти хлопець рушив до виходу з університету, як раптом побачив її. Ліна стояла біля гардеробної і весело розмовляла з якимось хлопцем. Максима, наче полоснули ножем. Невже вона так швидко знайшла йому заміну? Змішане почуття ревнощів і злості нахлинуло на юнака і він ледве стримав себе, щоб не побити хлопця, коли побачив, як незнайомець взяв за руку його Ліну і повів її на вихід. Та як він сміє до неї доторкатися, Ліна лише його і якщо не Максим, то значить ніхто. Хлопець рушив за парою до виходу. 
-    Ліно, зачекай, - крикнув і дівчина з незнайомцем обернулися.
-    Ходімо, - мовила дівчина до незнайомця  і вони рушили далі. 
Максим за кілька великих кроків наздогнав їх.
-    Ліно, ти що ще не зрозуміла, що мені потрібно терміново з тобою поговорити. 
-    Максиме, я не хочу, - спокійно відповіла дівчина.
-    Мені все одно.
-     Є проблеми? – запитав незнайомець. 
-    А ти чого встріваєш, іди куди ішов, - зашипів Максим, який вже палав від люті. 
-    Все добре, будь ласка, можеш залишити нас одних, - звернулася Ліна до незнайомця.
Юнак невдоволено засопів і, обнявши Ліну на прощання, пішов геть. 
-    Чого тобі треба? - непрязно запитала, щойно вони залишилися удвох.
-    Мені потрібно знати лише одну річ. Ти була зі мною заради грошей, а коли отримала, то вирішила мене кинути, як непотрібну іграшку, - розлючено випалив хлопець і з мольбою в очах глянув на Ліну. В його погляді читалася прохання: запереч усе, будь ласка.
-    То ось якою ти про мене думки, що ж дякую. Хоча якщо тобі буде легше, то я скажу, але чи ти захочеш це почути? 
-    Говори, я більше не витримаю, доки не почую правду, - гаряче скрикнув юнак і вимогливо глянув на неї.
-    Ну що ж ти сам захотів, – Ліна на мить зам’ялася, а потім продовжила: - Так, я справді була з тобою заради грошей, я знала, що мамі потрібна операція і я тебе використала. Ось і все. Ти це хотів почути?
Максим мовчав, чого-чого, а такого від Ліни він точно не очікував. Він вважав її особливою, не такою як всі. Вона була для нього ангелом, ідеалом, а дівчина виявилася як всі. Юнак почав задихатися, біль розчарування душив горло і змушував голос хрипіти.
-    Жаль, я думав ти особлива, а ти просто корислива людина, така як тисячі. Мені гидко, що покохав таку як ти, - мовив і наче вилив відро помиїв на голову Ліни і пішов геть. 
Як же Максиму було боляче, почуття розчарування шмагало його, як батогом. Батько був правий, а він... От як він міг їй повірити, вперше закохався і таке розчарування. Все, треба зав’язувати з коханням, адже це почуття найгірше з усіх, від нього лише одна біль. Хлопець навіть не уявляв як тепер йому жити з таким ударом. Ліна розтоптала в ньому все людське і світле, залишивши лише болото і трясовину, яка затягувала Максима все глибше і глибше. Світ наче втратив фарби і став чорно-білим. Ліно, Ліно, ти витягнула на зовні весь негатив, який юнак роками ховав в собі.