21

Такого романтичного освідчення в мене ще в житті не було. Я просто таяла, як воскова свічка, коли побачила Максима, який стояв стояв з велетенським букетом троянд на одному коліні. І виголосив свою промову:

- Ліно, я закохався в тебе ще тоді на балу і відтоді не знаходив собі місця. Я запитаю тебе лише один раз, ти будеш моєю дівчиною?

Я не могла навіть слова мовити, просто стояла і кивала, як зламаний болванчик. Максим зрозумів мене без слів і просто встав вручив мені букет і так ніжно і пристрасно поцілував, що у мене голова пішла обертом. Я відразу відповіла на поцілунок. Люди нам аплодували, бо напевно думали, що ми вже заручені, а не в статусі: зустрічаюся. Проте нам було байдуже на весь світ, ми нарешті перемогти свою гординю і віддалися почуттям. Нам обом було просто добре. Потім ще пішли на колесо огляду, але на нічний Париж майже не дивилися, бо постійно цілувалися, наче нарешті дісталися до води після кількаденної спраги. Я була щаслива, щасливіша за всіх.

Максим провів мене аж до номеру і вже біля дверей ми знову злилися в поцілунку. Не пам’ятала як відчинили двері і я опинилася на ліжку, наді мною нависав хлопець, який ніжно цілував шию і обличчя. Я була не проти і аж вигиналася на його ласки. Юнак тим часом почав розстібати мою кофтинку і переключив свої губи на мої груди. І раптом задзвонив телефон. Ми на мить завмерли і я почула як хлопець розчаровано засопів.

- Я швиденько відповім і ми продовжимо, - проговорила я і звільнившись з-під ваги хлопця, кинулася до мобільника. Яким ж здивуванням було те, що до мене телефонував батько. Не те, що ми були в поганих стосунках, просто рідко спілкувалися. Тато постійно був на роботі, щоб заробити на лікування мамі, і я також була весь час зайнята. Тому розмовляла я з сім’єю нечасто.

- Донечко, - почула я вбитий голос батька, - приїжджай негайно.

- А що сталося? Щось з мамою? - занепокоїлась я.

- Так, вона в лікарні в дуже важкому стані. Лікарі бояться, що вона може не вижити.

В мене з рук випав телефон, а сама я почала сповзати на підлогу. От чому саме сьогодні, у мій найщасливіший день, я дізнаюся таку новину. Все таки доля не хоче, щоб я хоч на мить пораділа в цьому житті. Я ще чула татів голос, який промовляв:

- Алло, алло.

Проте в мене не було сил, щоб знову взяти слухавку до рук. Максим занепокоєно дивився на мене.

- Що трапилося, Ліно?

- Ма...ма, - крізь сльози проговорила.

- Що з нею?

- Во..на може… померти… знову.

І я, скрутившись калачиком на підлозі, заридала. Хлопець миттєво опинився поряд і міцно обійняв.

- Заспокойся, все буде добре, - і не повірив власним словам, які щойно сказав, адже саме це говорив йому батько багато років тому і нічого добре не стало, бо його мама померла.

⁃ Розумієш у мами і так донорське серце і їй потрібно себе берегти і пити дуже дорогі ліки. Батькові і так довелося продати сімейний бізнес, машину, квартиру, щоб назбирати грошей на операцію і лікування. Добре хоч донор знайшовся досить швидко, бо тоді б мама точно померла. А тепер знову стався приступ. Я не знаю, що мені робити, я повинна летіти до неї, але як.

 ⁃ Не хвилюйся, я поговорю з татом і ми щось вирішимо, до того ж ми уклали договір з французами і йому не має причин щоб не відпустити тебе.

 ⁃ Дякую тобі за все, - крізь сльози проговорила я.

 ⁃ Давай сядемо на ліжко, бо на підлозі холодно і страшенно не зручно.

МАКСИМ

 ⁃ Тату, зрозумій у неї мама дуже хвора і Ліні потрібно терміново до неї летіти, - намагався переконати батька Максим.

 ⁃ Нехай летить, а ми залишимося ще на два дні, - твердо повторив Антон Олегович.

 ⁃ Але я хочу летіти з нею, - наполягав юнак, який зовсім не хотів залишати Ліну в такому стані одну.

 ⁃ Не розумію для чого тобі це. Хто вона тобі?

 ⁃ Ми... - зам'явся, не знаючи як охарактерезувати їх стосунки з Ліною, бо ще пам'ятав як категорично був налаштований проти неї тато.

 ⁃ Тільки не говори, що ти в неї закохався.

 ⁃ Тату, ні, але ми встигли здружитися і я не хочу залишати її саму в таку важку хвилину.

 ⁃ Розумію, добре лети, а я повернуся через два дні, бо маю ще деякі справи, - змилосердився Антон Олегович, а хлопець полегшено видихнув.

 ⁃ Але як ти будеш без перекладача? - відразу згадав, що батько не володіє французькою.

 ⁃ Нічого, буду користуватися англійською, - відмахнувся він.

Максим вже рушив до дверей, як раптом голос батька його зупинив:

 ⁃ Я тобі серйозно говорив, щоб ти в неї не закохувався, бо я не схвалю твої стосунки.

 ⁃ Я вже зрозумів, не потрібно мені постійно про це нагадувати, - роздратовано прошипів Максим і голосно захлопнув двері. 

Максим був таким розлюченим, от чому батько так негативно ставиться до його стосунків з Ліною. Чим вона йому не вгодила? Невже лише тим, що Ліна з незаможної сім‘ї? Хлопець заховав усі негативні емоції в собі, коли ввійшов до номера дівчини. Аліна все ще сиділа на підлозі і просто дивилася в одну точку. Максим прекрасно розумів, що вона відчуває, адже й сам, коли був дитиною, відчув ці почуття і вони закарбувалися в його серці навіки, утворюючи шрами. Хлопець не міг бачити, як дівчина страждає, він був готовий взяти її тягар на себе, аби лише це було у його силах. Юнак обережно підняв Ліну з підлоги і поклав на ліжко.

- Завтра ми вилітаємо в Україну, а з Одеси відразу до твоєї мами. 

- Якщо... вона... помре, я цього...не переживу,- затинаючись проговорила дівчина.

Максим ніжно гладив її волосся, як йому хотілося забрати, хоч невелику частину тієї болі, яку відчувала зараз його кохана.