20

З самого ранку я жахливо нервувала, адже через кілька годин відбудуться переговори. Чомусь постійно закрадалися думки, що я не справлюся, що все забуду чи просто неправильно перекладу. Радувало, що Максим буде поряд і раптом що, то допоможе. Впіймала себе на думці, що вперше рада його присутності. А що тут дивного, адже він подобався мені з першої нашої зустрічі, виправдовувала себе. Переговори ще не розпочалися, але всі присутні вже зібралися. Я не могла приховати хвилювання і воно не залишилося поза увагою Максима. Хлопець швидко встав зі свого місця і впевненим кроком підійшов до мого тремтячого тіла.

- Все буде добре, - зашепотів на вухо. – Якщо не будеш знати, як перекласти подивися на мене і я допоможу.

- Дякую, - все що змогла сказати.

Мені так подобався саме такий Максим, ніжний, турботливий, справжній принц для Попелюшки. Саме про такого хлопця я постійно мріяла, який завжди підтримає у важку хвилину, допоможе, врятує, як справжній лицар. Жаль, що Максим таким не часто буває. Я чомусь постійно виню казки про принцес в своїх бідах, тому  що саме через них я завжди мріяла про ідеального хлопця, яких взагалі не існує в природі. Всі мають свої вади, з якими я не хотіла миритися, тому-то й відштовхувала від себе Максима, адже по моїх мірках він був надто самозакоханим і самовпевненим. А чого я хотіла, невже мріяла про такого як Андрій, боягуза, який боїться боротися за мене і відступає перед незначною перешкодою. Мої думки перервав Антон Олегович, який легенько штовхнув мене, помітивши мій задуманий стан, і сказав, що переговори розпочалися. Я впевнено перекладала розмову, інколи мені було аж надто важко, тоді я дивилася на Максима і хлопець мене рятував. В цілому все пройшло просто чудово і я була задоволена. Зустріч пройшла досить швидко і у мене був цілий день вільний. Вийшовши з переговорної, я полегшено зітхнула і вже рушила до виходу, як мене наздогнав юнак і запропонував прогулятися містом. На що я з радістю погодилася, але сказала, що мені потрібно переодягнути, бо не дуже то зручно гуляти містом на підборах і у спідниці олівець. Хлопець також погодився з думкою, що переодягнутися слід. І ось ми через дві години вже гуляли Єлисейськими полями. Ви лише бачили б масштаби цієї величної вулиці, аж дух захоплює від всієї цієї розкоші, блискучих магазинів, які мають назви всесвітньовідомих брендів, а також тут часто проходять прем'єри кінофільмів за участю багатьох кінозірок. Старовинна архітектура переплітається з сучасністю створює неймовірно збалансований контраст. Шампз-Елізе — одна з найкращих вулиць у Парижі і, є такий вислів у Франції: «la plus belle avenue du monde» — «найкрасивіша вулиця (проспект) у світі». Щороку, в національне свято Франції, День взяття Бастилії, 14 липня, військовий парад проходить Єлисейськими Полями — від Тріумфальної арки (Arc de Triomphe) до Площі Згоди (Place de la Concorde). Останній етап відомої велогонки Тур де Франс закінчується на Єлисейських Полях. Просто дух перехоплює від усього побаченого, здається і Максим розділяє моє захоплення. Ми вирішили зайти до кав’ярні, бо вже обоє зголодніли, після тригодинної прогулянки. Потрібно набратися сил, бо ще дуже хочеться побачити Лувр, колишня королівська резиденція, до поки Людовік ХIV не переніс її до Версалю. От саме у Версалі я хотіла найбільше побувати, говорять, що краса і розкіш там просто зашкалює, але до нього потрібно досить довго їхати і на це потрібен цілий день. Тому поки що подивлюся на Лувр, який тепер є один з найбільших музеїв світу, розташований на правому березі Сени в першому окрузі Парижа. Музей було відкрито 1793 року під назвою Центрального музею мистецтв Республіки. Лувр демонструє 35 000 експонатів, від найдавніших часів до XIX століття на виставковій площі 72 735 м².

- Максиме, - почала першою розмову, коли ми зручно вмостилися в кріслах. – Чому батько думає, що ти дуже погано знаєш французьку, адже ти прекрасно говориш і розумієш її навіть без перекладу, та ще й допомагає перекладачу?

- Батько ніколи в мене не вірив, коли мама віддала мене на курси, з вивчення мови, то він говорив, що я ніколи її не вивчу. Я тоді дуже на нього образився і замість того, щоб довести йому, що все зможу, я закрився і почав доводити собі, що чогось вартий. Я дуже старанно вивчав всі правила, але батько навіть про це не здогадувався.

- А чому ти зараз йому не скажеш? - здивувалася я.

- А навіщо? Якби сказав, то б ти не потрапила до Парижу.

- Як мило, - сказала я і відчула, як щоки наливаються яскравою фарбою.

- А мама знає, який ти молодець?

- Ні, - і раптом хлопець спохмурнів. – І ніколи вже не дізнається, бо вона померла.

Я аж дар мови втратила, то ось чому він такий. Максим просто ніколи не відчував до себе справжньої щирої любові, тому став таким самозакоханим і закритим.

- Пробач, я не знала, - знітилася я.

- Та нічого не вибачайся. Ти тут ні до чого.

Я швиденько взяла хлопця за руку і ніжно її стиснула. Максим не очікував від мене такого, тому дивно, але з ніжністю на мене подивився.

- Знаєш, - раптом заговорила я, - чим більше я про тебе дізнаюся, тим кардинальніше змінюю твою характеристику.

Юнак засміявся.

- Та невже?

- Чому ти смієшся? Справді, - переконувала, що не жартую.

- Я радий, що в твоїх очах я вже не такий самовпевнений егоїст, нахаба і так далі…

- Ти тоді все запам’ятав, що я наговорила, - ще більше знітилася.