15

МАКСИМ

Хлопець злився на весь світ, на Ліну й на самого себе, але найбільше його дратував той факт, що дівчина викликала в нього такі сильні емоції. Вона, наче причарувала його, задурманила розум. Максим постійно намагався уникати її, але вона наче навмисно з’являлася в його полі зору, заманювала в свої тенета. Ось навіть коли зустрів Ліну на сходах універу, і почув її таке ніжне і тихе привіт, здається серце злетіло до небес. А коли дівчина розізлилася на його смішки, то була така мила і беззахисна, як маленьке котеня, яке вирішило погратися в ображене. Юнак навіть визнав, що злість її красить, саме в ту мить захотілося поцілувати її незадоволені вуста, розгладити неглибоку складочку між бровами і погасити знищуючий вогонь в її очах. А тепер виявилося, що Ліна живе у квартирі його бабусі. Як таке взагалі можливе? От чому доля постійно зіштовхує його із цією непокірною красунею? «А вона теж хороша, заявила, що їй ніхто не пропонував зустрічатися, та я в той момент ледве чаєм не вдавився. Невже вона мене навіть за хлопця достойного її уваги не вважає. От, вже, впертюх»,- думав Максим, вертячи в руках сережку, яку знайшов ще тоді на балу. Як же він раніше не здогадався, що вона живе в його бабусі, адже ж приїжджав до неї додому. Хоча ні, він може себе виправдати тим фактом, що дуже хвилювався за Ліну і навіть не звернув увагу на таку дрібницю як адреса. Раптом Максиму згадалися слова дівчини, що їй хтось подобається, але це не взаємно, ці слова боляче різали його серце. Невже хтось є в її серці, і це швидше за все не він, бо якби був він, то вона б з радістю погодилася на його пропозицію. Юнак з силою зжав кулаки, його дратувала сама думка, що ще хтось, окрім нього, буде цілувати Аліну, ніжно обіймати, а вона буде відповідати взаємністю.

- Ні, - крикнув хлопець, - ти будеш лише моєю. Я знищу будь-кого, хто торкнеться до тебе.

Від крику Максиму полегшало і він заховав сережку до коробочки.

Минуло кілька днів, а хлопець так і не міг зрозуміти, до кого Ліна відчуває ніжні почуття. Він аналізував кожного хлопця, з яким її бачив, таємно слідкував за нею, але результатів було нуль. Інколи Максиму здавалося, що він вже зовсім збожеволів, і у всьому винна ця мала чарівниця. Юнак, ще ніколи не відчував таких почуттів, які викликала в нього Ліна, і ці відчуття переповнювали його. Вона була його наркотиком, викликала справжню залежність, Максим навіть відчував деякий кайф від її ігнорувань. Почував себе справжнім мисливцем, який тихенько підкрадається до жертви, щоб піймати її в свою пастку і ніколи більше не відпустити.

Того дня він сидів в їдальні, хоча ніколи раніше туди не ходив, бо вважав надто дешевим місцем для себе, статки ж його батьків, могли дозволити юнаку обідати в кафе напроти універу. Проте Максим почав ходити до їдальні, через Ліну, за якою він прямо в цю хвилину слідкував. Ось вона взяла салат, і навіть не звернувши на Максима жодної уваги, сіла за столик, неподалік від нього. Хлопець чітко бачив її профіль, її довге волосся падало на очі і дівчина, раз за разом відводила його за вухо. Максим ще довго міг милуватися нею, як раптом до неї підсів інший, навіть не запитав чи можна, відмітив про себе Максим, та що він собі дозволяє, ще й по-хазяйськи розклався майже на весь стіл. Хлопця охоплювала така злість, яка зростала з кожною миттю, коли незнайомець нахилявся до Ліни і шепотів їй щось на вухо, а вона голосно заливалася сміхом. З Максимом дівчина ніколи не була такою щирою і веселою, йому діставалося лише її незадоволене обличчя і повні ненависті очі. Юнака починала реально дратувати ця парочка, а гордість твердила, що Аліна не гідна його кохання й він повинен раз і завжди викинути її із голови, з неї то може і вдасться, але от з серця ні.  Його думки перервав гучний сміх Ліни, яка навіть забувши про свій салат, уважно слухала свого співрозмовника. Максим не міг відірвати від неї очей, яка ж вона все таки красива, особливо коли сміється, йому хотілося просто вбити цього наглого незнайомця, що посмів посягнути на його. Раптом над головою почув чийсь голос, неохоче перевів погляд з Ліни на дівчину, яка до нього говорила.

- Що ти сказала? – перепитав, бо зрозумів по її зосередженому погляді, що вона щось запитала і тепер чекає відповідь.

- Можна до тебе сісти?

- Не можна, - різко відповів, навіть не задумуючись, що може її образити.

От чому інші дівчата на шию йому вішаються, а Ліна навіть не дивиться в його сторону.

- Але чому ні? – солодким голосом заспівала незнайомка і доторкнулася до плеча хлопця. – Я зможу тебе розвеселити, бо ти щось такий сумний.

- Якщо я сказав ні, значить ні! – надто голосно вигукнув Максим. – Чи до тебе з першого разу не доходить.

Хлопець різко підхопився з місця, що аж стілець впав на підлогу. Всі студенти дивилися на нього переляканими очима, лише один погляд відрізнявся від інших і випромінював презирство з домішками насмішки і ці очі належали Ліні. Максим вже більше не витримував, та як вона сміє з нього сміятися, коли ж сама довела до такого стану. Юнак більше не міг контролювати свою лють і навіть не усвідомлював, що робить, коли швидким кроком наблизився до Аліни, і вхопивши за лікоть, наказав:

- Негайно іди зі мною.

Він бачив переляк, який промайнув у її погляді, але дівчина навіть не рухнулася, зате підвівся її співрозмовник і поклав свою руку на Максимову.

- Негайно відпусти її, чуєш?

- Чого це, ти їй хто?

- А ти? – не залишився в боргу незнайомець.

«І справді, хто я їй такий? Навіть не друг.», - подумав, і відповів: